Question

Написати твір за темою О. Генрі «Останній листок»

Answer 1

Ответ:Однією з найкращих новел О.Генрі справедливо вважається новела «Останній листок». У творі захоплюють своєю чистотою та щирістю почуття самовідданості та безкорисної дружби між старим самотнім художником і молодими дівчатами.

надеюсь помогла)

Объяснение:

Answer 2

«Останній листок» – незвичайна історія, що розповідає про одну конкретну осінню подію в маленькому містечку. За традицією, твір О. Генрі сповнений гумору, ніжності та несподіваних поворотів сюжету. Ця оповідь вражає своєю здатністю передати глибоку людську сутність й осмисленість моменту.

Містечко було вкрите осіннім листками. Кожна вулиця стала справжнім алеєю, де чудові дерева своїм романтичним виглядом манять горожан. Одне з цих дерев, стратегічно розташоване поруч з невеличким кафе, вирішило надихнути своїм останнім листком людину, по-справжньому засумувавшу з-під наслідків осінньої меланхолії.

Він був суттєвим, яскравим та красивим. Його жовте забарвлення робило його як драгоцінний камінь серед сірого небажання. Лист звивався в потоці вітру, цілував зовсім маленькі все-таки лица незаслужено забуті думками і зітханнями.

Одного ранку, головний герой нашої оповіді, молодий скульптор, Жан, відправлявся на свою звичну ранкову прогулянку. На дорозі він спинився недалеко від кафе, щоб попити кави і почитати книгу. Багато часу він віддає творчості, і йому потрібно було моменту спокою, щоб зуміти зосередитися й знайти ідеальну форму для свого нового твору.

Сидячи в закутку, Жан помітив останній листок. Його крилатий спуск був затишним чеснотою та безтурботністю. Вуста Жана підійшли до рівня шматочка паперу, обличчя благоговіла перед його втраченим квітневим поросям. Він відчував, що листок передає йому що-небудь, надзвичайно важливе й особливе. Він сів просто так, блаженствуючи у тих важких глибинах суцільно-названим моментом.

Відчуваючи листень, Жан бачив красу осіннього небажання й смутку, але разом з тим і радості знання, що саме у цей момент він був привілейований залишитися поруч з цим крилатим відданням осінніх страхів. Він відчував себе частиною створення, частиною краси і загадковості, що наповнює кожну сторінку цього життя.

Отже, Жан вирішив ніколи не лякатися сліз і спогадів. Він обіцяв собі ніколи не забувати ці надзвичайні хвилини й безкінечні літні спогади у моменти розпачу. І хоча останній листок зник пізніше, він залишив позначку у серці Жана й нагадував йому про силу митця, яка може створити красу навіть з найменших деталей.

Таким чином, оповідь «Останній листок» О. Генрі буде залишатися нагадуванням про силу простих речей, які можуть вразити, мотивувати та перетворити наше життя. Важливо завжди бути вдячними за митців, які надихають наші серця, але також розуміти, що краса та магія оточують нас у кожному маленькому моменті, які ми можемо сприйняти чи пропустити повз себе.