Question

Розкажіть про шлях Шоу в літературу​

Answer 1

Відповідь:

ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ ДЖОРДЖА БЕРНАРДА ШОУ

Літературну творчість Дж. Б. Шоу розпочинав як романіст. У 1879—1883 рр. він написав романи «Незрілість», «Нерозумний шлюб», «Кохання артистів», «Професія Кешеля Байрона» і «Соціаліст-одинак», у яких захоплено опоетизував людину праці, засудив експлуатацію, проголосив близькі до соціалістичних ідеї. Щоправда, успіху вони не мали, а літературознавцям цікаві блискуче побудованими діалогами, яскраво вираженим нахилом до діалогізованої форми оповіді, в чому вгадувався майбутній драматург. У 80-х роках Дж. Б. Шоу бере активну участь у діяльності реформістського Фабіанського товариства, яке виступало за перехід до соціалізму шляхом поступових реформ. Свою назву воно отримало за ім’ям римського полководця Фабія Кунктатора, який уславився тактикою вичікування й ухилення від рішучих зіткнень із супротивником. На зібраннях фабіанців дискутували про боротьбу із соціальною несправедливістю.

Творчий шлях Шоу-драматурга розпочався в 90-ті роки ХІХ ст., у період домінування в театрах Європи п’єс переважно розважального характеру — т. зв. «добре зроблених мелодрам». Особливо популярна така драматургія була у Франції (Скриба, Сарду, Ож’є). В Англії здебільшого ставили п’єси зарубіжних драматургів.

Боротьбу за нову драму Дж. Б. Шоу розпочав як теоретик — із пропаганди творчості Г. Ібсена. Саме на той час припадають перші постановки на англійській сцені його п’єс: в 1889 р. — «Лялькового дому», в 1891 р. — «Привидів». Відгуком на ці події, своєрідним художнім маніфестом новітньої драми, стала його праця «Квінтесенція ібсенізму» (1891), в якій Дж. Б. Шоу формулює думки, що згодом утворюватимуть концептуальне ядро його драматургії. Для нього Г. Ібсен — не лише новатор драми, а й творець нових суспільно-етичних принципів. «Ібсен задовольняє потреби, не вгамовані Шекспіром. Він показує нам не тільки нас самих, але нас самих у наших власних обставинах. Те, що трапляється з його героями, трапляється і з нами». У «Квінтесенції ібсенізму» Дж. Б. Шоу намітив контури образу свого позитивного героя — людини гострого розуму, яка реалістично дивиться на світ, тверезо оцінює дійсність, керується у вчинках не романтичними ілюзіями, а вимогами розуму. Він протиставляє «реаліста» і «романтика», людину справи і словоблудну людину, розвінчує несправжні ідеали. Такі типи героїв — у багатьох його п’єсах.

Новаторство Ібсена-драматурга він убачав у наснаженні його п’єс раціональними, сповненими тонким підтекстом дискусіями, які в найрізноманітніших формах стали головним осердям і п’єс Шоу.

Драматургія Дж. Б. Шоу гостра, проблемна, дійові особи завжди є носіями певних поглядів, у зіткненні яких автор виражає своє бачення світу. «Я пишу п’єси з певним наміром прищепити народу власні переконання… Іншого поштовху до написання п’єс у мене немає. Вся велика література є журналістикою… Нехай інші культивують те, що називають журналістикою», — зізнавався він в одній із своїх статей. Побудована на почуттях і пристрастях драма, на його думку, віджила своє: «Нормальна драма повинна мати інтелектуальний характер: проблема — нормальний матеріал для драми». Він мріяв про інтелектуальний театр, у якому б актори і глядачі аналітично осмислювали дійсність, вилущували сутність явища і суспільної проблеми, а не сприймали гарну обгортку за справжнє значення факту.

Дж. Б. Шоу рішуче заперечував розважальне мистецтво як комерційну індустрію. Тому й обурився, коли один із критиків назвав його майстром тонкої інтелектуальної розваги. Драматург був переконаний, що театр не може приносити насолоду, він має викликати почуття, далекі від насолоди, які збуджують страх і навіть жах. Призначення його — навертати людей до гуманістичного світовідчуття, викликати страждання. Як автор Шоу вважав, що досягає свого, спостерігаючи, як п’єса «звихрює» думку глядачів, змушує їх сперечатись. Нерідко вони опонували авторові, висловлювали своє бачення розвитку подій, на певний час стаючи співавторами його п’єс. Тому багато творів драматурга мають відкриті фінали. У них він не дає остаточного розв’язання порушених проблем: читачі та глядачі самі мають знайти відповіді на них. Дж. Б. Шоу вміло тримав їх у напрузі впродовж п’єси, змушував стежити за розвитком авторської думки. Передумовою цього було порушення важливих суспільних питань. Не було жодної події або явища в житті Ірландії, Англії, Європи, всього світу, на які б Шоу не відгукнувся як драматург чи публіцист. «…Людина, що пише про себе і про свій час, — стверджував він, — це одночасно й людина, яка пише про всі епохи і всі народи».

Пояснення:

Answer 2

Шоу – це жанр, який зазвичай асоціюється із виставами, театральними виставами, музичними виставами, телешоу та іншими розважальними подіями. Проте "шоу" може також виявлятися в літературі, хоча в цьому випадку це є неоднозначним поняттям і може включати в себе різні аспекти.

Ось декілька шляхів, якими "шоу" може проникнути в літературу:

1. Сценічні елементи в романах: Деякі письменники використовують сценічні засоби, щоб створити живописні, виразні образи і події у своїх романах. Вони можуть описувати драматичні сцени, які нагадують театральні вистави, або створювати діалоги, які нагадують виступи акторів на сцені.

2. Сучасні романи-підкасти: Існують літературні жанри, такі як "підкаст-роман", які включають аудіо- та відеоелементи в текст. Це може бути частиною нового підходу до літературного творення, де автори використовують різноманітні мультимедійні засоби для створення своїх оповідань.

3. Метафікція: В деяких літературних творах можна знайти елементи "шоу", коли персонажі усвідомлюють свою участь в художній оповіді і взаємодіють з читачами. Це створює метафікційний аспект, який нагадує виступ на сцені.

4. Сюжети про мистецтво і розваги: Деякі романи фокусуються на світі розваг, шоу-бізнесу, театрі тощо. Вони можуть розповідати історії про акторів, музикантів, танцівників або інших артистів, а також про інші аспекти розважальної індустрії.

5. Публічні читання та літературні заходи: Автори часто проводять публічні читання своїх творів або беруть участь у літературних заходах, на яких вони представляють свої книги або виконують їхні уривки перед аудиторією. Це може нагадувати театральний виступ або концерт.

Загалом, шоу може бути цікавим аспектом в літературі, оскільки воно додає елементи розваги та вистави до твору, які можуть зробити його більш привабливим і захопливим для читачів.