Question

Напишіть невеликий твір роздум на тему "Слава козацка витає між хмар (за поемую Т.Шевченко Іван Підкова​

Answer 1

I день не день, i йде не йде, А лiта стрiлою Пролiтають, забирають Все добре з собою. Окрадають добрi думи, О холодний камiнь Розбивають серце наше I спiвають амiнь, Амiнь всьому веселому Од нинi до вiка. I кидають на розпуттi Слiпого калiку. Невеликiї три лiта Марно пролетiли... А багато в моїй хатi Лиха наробили. Опустошили убоге Моє серце тихе, Погасили усе добре, Запалили лихо, Висушили чадом-димом Тiї добрi сльози, Що лилися з Катрусею В московськiй дорозi; Що молились з козаками В турецькiй неволi I Оксану, мою зорю, Мою добру долю, Що день божий умивали... Поки не пiдкрались Злiї лiта та все теє Заразом украли. Жаль i батька, жаль i матiр, I вiрну дружину, Молодую, веселую, Класти в домовину, - Жаль великий, брати мої! Тяжко годувати Малих дiток неумитих В нетопленiй хатi! Тяжке лихо, та не таке, Як тому дурному, Що полюбить, побереться, А вона другому За три шаги продається Та з його й смiється. От де лихо! От де серце Разом розiрветься! Отаке-то злеє лихо Й зо мною спiткалось: Сердце люди полюбило I в людях кохалось, I вони його вiтали, Гралися, хвалили... А лiта тихенько крались I сльози сушили, Сльози щирої любовi, I я прозрiвати Став потроху... Доглядаюсь, - Бодай не казати! Кругом мене, де не гляну, Не люди, а змiї... I засохли мої сльози, Сльози молодiї. I тепер я розбитеє Серце ядом гою - I не плачу, й не спiваю, А вию совою. Отаке-то! Що хочете, То те i робiте; Чи голосно зневажайте, Чи нишком хвалiте Мої думи, - однаково Не вернуться знову Лiта мої молодiї, Веселеє слово. Не вернеться... I я серцем До вас не вернуся. I не знаю, де дiнуся, Де я пригорнуся, I з ким буду розмовляти, Кого розважати, I перед ким мої думи Буду сповiдати? Думи мої! Лiта мої, Тяжкiї три лiта! До кого ви прихилитесь, Мої злiї дiти? Не хилiтесь нi до кого, Ляжте дома спати... А я пiду четвертий год Новий зустрiчати. Добридень же, новий годе, В торiшнiй свитинi! Що ти несеш в Україну В латанiй торбинi? "Благоденствiє, указом Новеньким повите". Iди ж здоров, та не забудь Злидням поклонитись.

Answer 2

Слава козацька витає між хмар, немов дух минулих віків, завжди готовий вклонитися тим, хто несли її факел через віки. Іван Підкова, поет і борець за вільну Україну, у своїй поемі "І в неволі доленька" висловив цю думку найкраще.

Слава козацька – це не лише історичний епізод у минулому, це символ національного духу, сили та незламної віри в свій шлях. Козаки були тими, хто оберігав нашу землю від нападів ворогів, боронив наше право на вільну долю та незалежність.

Слава козацька – це також симфонія природи, бо вона витає між хмарами, на вітрі, над річками та степами, над тими ж просторами, де колись відбувалися подвиги наших предків. Вона є поетичним натхненням для всіх, хто мріє про краще майбутнє, де Україна стане великою та вільною.

Іван Підкова відчував цю славу кожним віршем, кожним словом своєї поеми. Він залишив нам спадок, який нагадує, що слава козацька – це не щось минуле, а живий дух, який живе в кожному з нас і завжди може витаєти між хмарами, освітлюючи наш шлях до величі та свободи.

Отже, нехай ця слава завжди буде нашим керівником і натхненням у всіх наших справах. Нехай вона витає між хмарами, нагадуючи нам про наше минуле, сильне та велике, і веде нас до яскравого майбутнього, де Україна розцвітає у всій своїй славі.