Question

Теза,розвиток тези та висновок в сонеті 116 шекспіра​

Answer 1

Ответ:

Сонет 116 Шекспіра є одним з найвідоміших його творів, присвячених темі кохання та шлюбу.

Теза сонету полягає в тому, що справжня любов не змінюється з часом та не залежить від зовнішніх обставин. У першому квартеті автор відзначає, що кохання - це "фіксований полюс", що не змінюється ні від "хвиль морських", ні від "карт галактики".

Далі, автор доводить свою тезу, порівнюючи кохання з зіркою поліарною, яка не змінює свого місця в небесній сфері. У другому квартеті він стверджує, що кохання не може бути змінене, навіть якщо саме кохання стикається з перешкодами.

У третьому квартеті автор розглядає різні визначення кохання, відкидаючи їх одне за одним, тому що ні одне з них не може дати повну картину справжнього кохання.

У висновку сонету Шекспір повторює свою тезу, підкреслюючи, що що те, що він описав, є невичерпним джерелом відданості та вірності: "Якщо я помиляюся у визначенні кохання, я ніколи не писав, і не любив".

Отже, весь сонет 116 присвячений ідейній темі незмінності кохання та його вічності, що виражається у різних формах та обставинах.

Answer 2

Сонет 116 Вільяма Шекспіра — це один із його найвідоміших та найцінніших віршів, в якому він висловлює своє розуміння ідеалу справжнього кохання. Основна теза цього сонету полягає в тому, що справжня любов незмінна і вічна, не підлягає змінам і випробуванням. Розглянемо розвиток цієї тези та зробимо висновок.

Теза: Справжня любов є постійною і незмінною.

Розвиток тези:

1. Перший кватрен (рядки 1-4): В початкових рядках сонету, Шекспір заявляє, що "Любов не змінюється з часом або переконаннями". Він використовує вирази, такі як "не є це любов", щоб вказати на те, що справжня любов не залежить від зовнішніх обставин або змін.

2. Другий кватрен (рядки 5-8): В цій частині сонету Шекспір обговорює, що справжня любов вистоїть навіть перед найтяжчими випробуваннями. Він говорить про те, що справжня любов "не сховається, коли загубиться", і вона "не заховається, навіть коли знайдеться".

3. Третій кватрен (рядки 9-12): Тут автор висловлює ідею, що справжня любов є постійною і стійкою як маяк, який вказує шлях у морській бурі. Він пише, що ця любов "є зіркою путівника", що веде до гавані у житті.

4. Квінтет (рядки 13-14): Завершальні два рядки сонету ще раз підкреслюють незмінність і стабільність справжньої любові. Вони говорять про те, що якщо це не є любов, то Шекспір ніколи не писав.

Висновок:

Сонет 116 Вільяма Шекспіра стверджує, що справжня любов є незмінною, постійною і вічною. Ця теза розвивається через усі кватрени та квінтет сонету, де наводяться приклади і порівняння, що підкреслюють стабільність та непохитність справжньої любові. Завершальні рядки сонету підсилюють цю ідею, стверджуючи, що справжня любов є найважливішою і найціннішою річчю в житті.