Question

Завдання. Спишіть текст, розкриваючи дужки та вибираючи потрібну букву, самостійно розставте розділові знаки при однорідних членах речення, відокремлених обставинах, прямій мові. Пахо(ш/щ)і зрілого хліба Після теплих літніх до(ш/щ)ів хліба нал(е/и)лися колосом пополовіли а десь за тиждень взялися бронзою. І зав(е/и)рувало заграло жовто…гаряче море навкруг (Б/б)ілогір..я хлюпаюч(и/і) золотими бурунами колосків у сади й городи. Пахо(ш/щ)і зрілого хліба особливо були ві(т/д)ч(у/ю)тні вечорами, коли (з/с)падала спека і насто(є/я)не на колосках повітр..я ро(з/с)тікалося селом. Вечорами в хлібах зал(е/и)нались пер(е/и) пели, ніби прощ(а/я)лися з житами і пш(е/и)ницями пер(и/е)кочовуюч(и/і) з виво(д/т)ками в гречки й проса. Поступово вгамовувалося жайворо(н/нн)я, і тепер тільки зрі(д/т)ка можн(а/о) було почути над степом зал(е/и)вч(а/я)сте щеб(е/и)та(н/нн)я, яке не/вгавало весною. Нині співали здебільшого пташата пер(е/и)хоплююч(и/і) в батьків пр(е/и)мудрість співу і ле(г/х)кість крил. «Пора косити!»…. (дз/з)веніло блакитніс..т..ю неба, і пер(е/и)повнена зрілим мат(е/и)ринством зітхала земля. Ч(у/ю)тливе вухо хлібороба , який успа(д/т)кував від своїх прадідів усі голоси й пер(и/е)мови, усі зі(д/т)ха(н/нн)я і шепоти землі, вловлювало оте земне блага(н/нн)я. Сьогодні рано, до/схід сонця,(Б/ б)іло/гірці вируш(е/и)ли на жн(е/и)ва.​

Answer 1

Відповідь:

Пояснення:

Пахощі зрілого хліба

Після теплих літніх дощів хліба налилися колосом, пополовіли, а десь за тиждень взялися бронзою. І заверувало, заграло жовто… гаряче море навкруг Білогір'я, хлюпаючи золотими бурунами колосків у сади й городи.

Пахощі зрілого хліба особливо були відчутні вечорами, коли зпадала спека і настоєне на колосках повітря розтікалося селом.

Вечорами в хлібах заленалися перші пели, ніби прощаляся з житами і пшеницями, перекочовуючи з виводками в гречки й проса. Поступово вгамовувал жайворонняя, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом залівчасте щебетання, яке не вгавало весною.

Далі не зміг,вибач

Answer 2

Пахощі зрілого хліба. Після теплих літніх дощів, хліба налилися колосом, пополовіли, а десь за тиждень взялися бронзою. І завірувало, заграло жовто… гаряче море навкруг Білогір, хлюпаючи золотими бурунами колосків у сади й городи. Пахощі зрілого хліба особливо були відчутні вечорами, коли зпадала спека і настоєне на колосках повітря ростікалося селом. Вечорами в хлібах залінались перше пели, ніби прощалися з житами і пшеницями перекочовуючи з виводками в гречки й проса. Поступово вгамовувалося жайвороня, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом залівчасте щебетання, яке не вгавало весною. Нині співали здебільшого пташата перехоплюючи в батьків премудрість співу і легкість крил. «Пора косити!»… дзвеніло блакитністю неба, і переповнена зрілим материнством зітхала земля. Чутливе вухо хлібороба, який успадкував від своїх прадідів усі голоси й перемови, усі зітхання і шепоти землі, вловлювало оте земне благання. Сьогодні рано, до сходу сонця, білогірці вирушили на жнива.