Question

Напишите пожалуйста байку ( На 2 страници с животними на українськом) даю 15 баллов

Answer 1

Відповідь:

На галявині у лісі жили разом зайчик, лисичка та ведмежа сім'я. Жили вони спокійно, весело, але одного разу сталася нещасна пригода. Зайчик загубив свою морквинку. Шукав він її весь день, обходив увесь ліс, але так і не знайшов. Тривожився він, бо ця морквинка була його улюбленою їжею.

Лисичка і ведмеді помітили, що зайчик несамовито шукає щось. Вони запитали у зайчика, що трапилось. Зайчик розповів про свою загублену морквинку і як її важко знайти. Лисичка та ведмідь вирішили допомогти знайти морквинку.

Лисичка згадала, що бачила зайчика з морквинкою на березі річки. Тож всі разом пішли до річки. Але морквинки там не було. Ведмідь пригадав, що він бачив зайчика з морквинкою біля куща вишень. Тож вони пішли до куща. Але морквинки там також не було.

Тоді лисичка згадала, що бачила зайчика з морквинкою біля великої гори землі. Вони всі пішли до гори землі, а там морквинка вже чекала на зайчика.

Зайчик був щасливий, що знайшов свою морквинку, але ще більше він був щасливий, що має таких друзів, як лисичка та ведмідь, які йому допомогли. Так вони всі разом зібралися і з'їли морквинку, розмовляючи про те, що друзі завжди готові один одному допомогти.

Пояснення:

Answer 2

Зимовий ранок був лютим, снігом засипало долини й гори. В лісі бур'ян сховався, а дерева закривали свої вітки від морозного обличчя зими. Ніч пройшла, а знову день у галявину вийшов.

У цьому сніжному краєвиді два несподівані друга почали свою пригоду. Лисичка Ляля та ведмідь Василько допитливо подивилися один на одного.

Ляля була маленькою, але дуже розумною лисичкою. Вона завжди вміла вибратися з будь-якої небезпечної ситуації і знайти смачну їжу. А Василько, хоч і великий, але був дуже добрим та несміливим ведмедем. Він ніколи не нашкоджував іншим тваринам і завжди відповідав на їхній доброзичливість.

Ляля і Василько вирішили дружити, адже разом їм було легше і веселіше. Вони проводили дні, граючи в сніжки та шукаючи смачний гриби. Ляля показала Васильку, як підкрадатися до білок і влучати у них сніжками, щоб не лякалися і ще довго з ними грали.

А Василько вчив Лялю, як відшукати медовий улей і дістати з нього найсолодший мед. Ляля була вдячна Васильку за цю корисну навчання.

Одного разу, коли вони бігали по лісу і сміялися, Василько помітив, що снігова заметіль наближалася. Вітер ставав все сильнішим, і сніг засипав стежку, що вела до їхнього лігва. Ляля була налякана і не знала, як їм вибратися з цієї ситуації.

Але Василько сказав їй: "Не переживай, Лялько. Ми знайдемо шлях додому разом. Я ведмідь, і маю добрий нюх. Ми просто будемо іти в напрямку запаху нашого лігва, і все буде гаразд."

Ляля підтримала Василька, і вони вирушили в невідому сніжну дорогу. Вітер шумів, сніг віяв їм в обличчя, але вони не втрачали надії. Василько і Ляля шли разом, тримаючись за лапки, і спільно пройшли крізь заметіль.

Після тривалої подорожі вони нарешті дісталися свого лігва, де було тепло і затишно. Вони подякували один одному за допомогу і розповіли смішні історії про те, як познайомилися і стали найкращими друзями.

З того дня Ляля і Василько завжди були разом, і навіть найгірші бурі не могли розлучити цю надійну пару. Вони навчилися, що дружба і взаємна підтримка завжди допомагають подолати будь-які труднощі життя.

Так закінчилася їхня пригода в цьому зимовому лісі, і вони продовжували жити щасливо, будучи найкращими друзями і вірними спільниками у всіх пригодах життя.