Question

Складіть продовження твору "Шпага Славка Беркути"на тему тема:діалог "це був я Славку Дам 50 баллов​

Answer 1

Відповідь: Славко стояв з опущеними руками, здивований від слів, які тільки що він чув. Його душа боліла від усвідомлення, що його наставник і вчитель, якого він поважав і любив, був злочинцем.

Це не можливо, - він тихо промовив, - Ви робите жарт.

Нажаль, це правда, Славку, - відповів старий чоловік зі скрушеним виразом на обличчі. - Я зробив багато помилок у своєму житті, і ця була найбільшою. Я був молодим і гордим, і думав, що можу змінити світ своєю мечем. Але насправді, я тільки наробив шкоди, які досі відчуваю в серці.

Я не можу повірити в це, - Славко відкинув голову, намагаючись зібратися з думками. - Як це сталося? Як Ви стали злочинцем?

Це був я, Славку. Я викрав ту шпагу, що Ви шукаєте. Якщо б не я, то вона була б з вами в даний момент. Я зробив це заради грошей, і тепер бачу, яка була ціна мого вчинку.

Славко стояв непорушно, з розкритими очима. Його серце билося так сильно, що він навіть не міг подумати про наступні кроки.

Що тепер робити? - запитав він з розгубленням в голосі.

Я не знаю, як відшкодувати свої помилки, - відповів старий чоловік зі скрушеністю. - Але я допоможу тобі знайти ту шпагу, якщо ти мене пробачиш.

Славко замислився, не знаючи, чи можна вірити цьому чоловікові. Але він знав одне: він не міг просто так покинути пошуків, він мусив знайти ту шпагу.

Пояснення:

Answer 2

Західне сонце плавно опускалося за горизонт, розфарбовуючи небо в оранжеві й рожеві відтінки. На старому спортивному майданчику біля школи зібралися друзі - Славко, Петро, Юра та Віталій. Вони готувались до важливого змагання з баскетболу, яке відбудеться вже завтра. Спортивність та дружба завжди були для них на першому місці.

Славко тримав в руках баскетбольний м'яч і розминався, відпрацьовуючи кожен кидок. Його рухи були точні та зосереджені. Він знаходився в своєму елементі.

• Ще трохи, і я стану справжнім майстром кидків, - впевнено сказав Славко своїм друзям.

• Ти вже зараз вражаєш нас, Славку, - відповів Петро, підбадьорюючи друга. - Ти точно готовий перемогти завтра на змаганнях.

• Дякую, Петре, - посміхнувся Славко. - Але це був би не можливо без нашої командної роботи. Ви всі теж розклалися на всі сто.

• Це правда, - погодився Юра. - Ми всі знаємо, що ми граємо разом, як одна велика родина. Та нагадай мені, Славку, де ти взяв цей відмінний баскетбольний м'яч?

Славко відставив м'яч і подивився на своїх друзів зі загадковою посмішкою.

• Це був я, Славку, - оголосив Віталій, тримаючи в руках новенький баскетбольний м'яч.

Друзі здивовано обернулися до Віталія.

• Ти ж казав, що забув свій м'яч вдома, - здивовано заявив Петро.

• Так, але я завітав до магазину спортивних товарів і вирішив вас порадувати, - відповів Віталій і передав Славкові м'яч.

Славко взяв м'яч у руки і подивився на свого друга з вдячністю.

• Дякую, Віталію, - сказав він. - Це справді крутий м'яч. Завтра ми покажемо, як він летить у кільце супротивників.

Друзі посміхнулися один одному, відчуваючи силу їхнього дружнього об'єднання. Завтра на змаганнях вони знову покажуть, що спортивність, дружба і підтримка один одного - це завжди призводить до перемоги. А шпага Славка Беркути стане ще гострішою і небезпечнішою на майданчику, допомагаючи їм взяти вершину.