Question

Потрібно написати твір, Що таке обличчя або Війна як форма життяДАЮ 20 баловТолько много напишите прошуууу !!

Answer 1

Козацьке прислів’я говорить: «Коли всім народом дмухнути, то ураган буде!» Саме з такими словами козаки починали свою боротьбу проти поневолювачів. І через чотири століття знов наш український народ «дмухнув» в сторону зла, фальші, лицемірства.

Тарас Шевченко знав, що непоборним нашим бажанням було звільнення нас від єгипетської язви неволі, мечем Архангела Михаїла. Самі ми боялися взяти до своїх рук холодне залізо й ним розрахуватися за свої кривди, здобуваючи волю. Цей страх – це не було фізичне безсилля, а страшне духовне рабство, якого Шевченко ніколи не визнавав, постійно з ним боровся й лікував від нього нашу народну душу.

Шевченко знав і бачив, що ми вмираємо рабами не тому, що ми слабкі фізично, а тому, що ми захворіли духовно, бо думали, як раби. А рабів навіть Бог не може визволити. «Рабів до раю не пускають!» — такі заклики часто лунали на Майдані і вже вкорінилися у свідомості українців. Такими закликами, патріотичною атмосферою кожен українець змінився, переборов у собі нечисть, став добрішим. Кожен усвідомив, що нас всіх об»єднує не тільки спільна обкладинка паспорта, а спільна історія, нація, душа.

Наступникам великого Кобзаря вже не грозить тотальне затемнення свідомості, бо нам болять рани наших Героїв, в пам’яті сяють їхні очі; на сторожі кожного українця долею випадку стоять наші захисники. З кожною кулею, яка зупиняла чиєсь серце, з кожною сльозинкою, кожною гримасою болю та страху ми ставали більш мужніми, сильнішими. Щоправда, заплатили зависоку ціну. Просимо своєї чистою безмежною українською душею у Бога заступництва…

Answer 2

Обличчя: Відбиток Душі

Обличчя - це унікальна візитна картка кожної людини, її особистий підпис у світі. Це відбиток душі, який розкривається виразами, мімікою, змінами на обличчі під впливом різних емоцій. Кожна людина має свою історію, свої радощі та переживання, які можна розпізнати, подивившись у її очі, помітивши легку усмішку або збентеженість на губах. Обличчя - це вікно в серце, де ховаються таємниці, почуття і емоції.

Іноді обличчя стає маскою, за допомогою якої люди намагаються сховати свої справжні почуття від оточуючих. За ним може ховатися біль, страх, одиніця, але і радість, любов, надія. Ми можемо бачити обличчя веселих, засмучених, сумних, загадкових, надійних, і з кожним з них пов'язані певні історії і життєві досвіди.

Іноді обличчя забуте, коли трапляється жорстокий конфлікт - війна. Війна - це жахлива форма життя, де знаходять своє вираження найтемніші сторони людської природи: жадібність, жорстокість, ненависть. Вона руйнує не лише будівлі і інфраструктуру, але й обличчя людей, залишаючи на них шрами фізичних та емоційних страждань.

В обличчі людини, що пережила війну, можна побачити глибокі зміни - тіні меланхолії, вираз безпорадності, можливо, страху перед майбутнім. Війна змінює обличчя назавжди, ставлячи під питання віру в добро, справедливість і доброту.

Проте, в найтемніших часах, обличчя людства може засяяти світлом надії. Люди зближуються, об'єднуються під прапором миру та співчуття. Обличчя, яке було відчужене війною, може знову знайти посмішку, яка стає символом відродження та злагоди.

У світі, де можливості спілкування інтернету відкривають нові горизонти, обличчя стає ще більш важливим. Віддаленість перестає бути перешкодою для зв'язку, і ми можемо побачити обличчя людей з різних куточків світу. З'являється можливість бачити справжню красу різноманітності та відчувати спільні емоції, які є властивими для всього людства.

Отже, обличчя - це не лише фізична форма, але й дзеркало душі. Воно розповідає про життя, яке людина прожила, і про те, які почуття домінують у її серці. І якщо ми навчимося бачити красу в кожному обличчі, сприймати його з розумінням і співчуттям, то можливо, світ зможе стати більш мирним та злагодженим місцем для всіх нас.

(Слід зазначити, що зміст твору повністю залежить від авторської креативності та стилю написання, і даний текст можна використати лише як основу або ідеї для створення власного висловлення.)