Question

Тарас Бульба сочинение от 1 лица, типо участник всего этого.

Answer 1

Ответ: Повествование ведется от лицасына Тараса Бульбы ( Андрия). Приехавши домой с братом Остапом отец устраивает мне поединок , чтобы узнать кто сильнее. Мать встречает нас с с множеством вкусных угощений. Но по приезде домой отец сразу же отправляется с нами на войну. Там я влюбился в дочь нашего врага... Я настолько был ослеплен любовью, что даже предал родных ради нее и встал за наших врагов. Отец был очень сильно огорчен. И дальше повествеутся о том , что Бульба поднял меч на сына со словами:,, Я тебя породил ,Я тебя и убью". На этом жизнь Андрия обрывается.

Как- то так)

Answer 2

Ответ:

на любую тему??????????

Answer 3

Мені було лише 16 років, коли я вирішив долучитися до повстанського загону під командуванням мого батька, Тараса Бульби. Завжди хотів бути поряд з ним, навіть якщо це означало ставати свідком жорстоких битв та небезпеки, яка завжди чатувала навколо нас. Словом, бути козачим сином.

Мої брати і я пережили багато пригод, долучаючись до боротьби за славу України. Ми були однією великою родиною, здатною піднятися на бій, щоб захистити нашу землю. Батько завжди намагався передати нам свою сиру козацьку мудрість, розповідаючи історії про славетних предків та наші національні подвиги.

Кожен день був тестом на нашу витривалість і мужність. Ми жили у безперервних випробуваннях, змушені були вчитися швидко дорослішати і брати відповідальність за свої дії. Але з кожним новим днем, ми ставали все сильнішими, бо відчували, що ми захищаємо своє рідне село та нашу вільну Україну.

Наші походи на турецькі та татарські позиції були запеклими та нещадними. Ми були обдарованими бійцями та майстрами гетьманської стратегії, але наша справжня сила полягала в єдності та любові до нашої землі та народу.

Одного разу наш загін потрапив у важкий засідку, а сили ворога здались безкінечними. Як би не було важко, ми не здавалися. Батько стояв на передовій, давав нам приклад, який ми повинні були наслідувати. Несподівано для всіх нас, він здійснив безстрашний випад на ворога, вбиваючи десятки супротивників, поки його, нарешті, не зупинила одна із куль.

Ми залишились збиті, але з великим гордістю в серцях. Його дух завжди житиме в нас, його синів, які продовжать захищати рідну землю і боронити волю України.

Сьогодні я стою тут, в цьому спогаді, згадуючи ті важкі часи, і відчуваю сили духу наших предків, які живуть у нас. Нехай мої діти та онуки почують цю історію і так само будуть гідними наступниками Тараса Бульби. Житимемо, боронячи Україну, вірні нашій славній історії та духу свободи. Нехай земля буде родюча, а серця наші – міцними. Слава Україні!