Question

Твір на тему моя поезія .

Answer 1

Ответ:

Полум’яною любов’ю до України сповнений вірш В. Сосюри «Весняний сад, квітки барвисті...». У ньому відбилися глибокі патріотичні почуття поета. Наша Мтьківщина дуже багато страждала. Вороги топтали її землю, сади, поля, ліси. Нона «плакала», бо гинули її дочки та сини, бо села і міста були знищені. Поріділи солов’їні переспіви, а замість жайворонків було чути лише людський стогін.

Вірш було написано 1941 року. Коли розпочалася Друга світова війна, Воіодимир Миколайович пішов працювати військовим кореспондентом. Разом із передовими загонами побував не в одному бою, написав безліч статей і віршів, присвячених визвольній війні нашого народу.

Мене вразило те, з яким контрастом написано вірш. Спочатку поет знаходить образні порівняння, змальовує красу рідної Землі:

Весняний сад, квітки барвисті,

Пісні пташині в вишині,

І ти у сяєві й намисті

Подібна сонцю і весні...

Україна постає в образі молодої дівчини. Такою згадує поет свою Батьківщину.

Answer 2

Моя поезія – це відображення душі через слово, мовою, що мелодійно пливе на хвилях почуттів і думок. Вона подаровує мені можливість виразити найтонші відтінки своїх емоцій, передати красу навколишнього світу та занурити читача в глибини моєї уяви.

Кожна моя поезія – це маленький космос, де слова перетворюються на магічні пензлі, що розфарбовують картини від радості до суму. Вона несе в собі долю та відображає відгомони життя, яке тече уперед на весняних крилах надії та восени думок.

Моя поезія – це спосіб спілкування зі світом, коли ти не заважаєш вітру шепотіти у віти дерев, коли твої слова стають зірками на небосхилі поетичної ночі. Вона розповідає про кохання, розлуку, зіткані нитки долі, які сплітають павутину життя.

Моя поезія – це відбиток мого душевного ландшафту, де кожен вірш – це пазл, що додається до мого існування. Вона допомагає мені осягнути світ з іншого ракурсу, зберегти миті найсильніших переживань та подарувати їм вічність.

Моя поезія – це безмежне простір вираження, де рими стають мостами між серцем та розумом, а метафори – ключами до розгадування найглибших таємниць. Вона дарує мені свободу бути собою, вільною, мов птах у небесному польоті.

Так, моя поезія – це не лише слова на папері. Це краплини душі, злиті в річку вічності. Вона живе у мені, незрима для багатьох, але завжди присутня, неначе пульсуюча ритмічна мелодія, що роззивається в серці поета.