Question

Проілюструй сюжетні елементи на прикладі міфу Пігмаліон

Answer 1

Ответ:

Все пьесы Шоу отвечают важнейшему требованию, предъявленному Брехтом современному театру, а именно: театр должен стремиться «изображать природу человека как поддающуюся изменению и зависящую от классовой принадлежности»[1]. Насколько Шоу интересовала связь характера и общественного положения, особенно доказывает тот факт, что радикальную перестройку характера он сделал даже главной темой пьесы «Пигмалион». После исключительного успеха пьесы и сделанного по ней мюзикла «Моя прекрасная леди» история Элизы, превратившейся благодаря профессору фонетики Хиггинсу из уличной девчонки в светскую даму, сегодня, пожалуй, известна больше, чем греческий миф. Пигмалион был сказочным царем Кипра, влюбившимся в им самим же созданную статую девушки, на которой впоследствии женился после оживления ее Афродитой по его настоятельной просьбе. Совершенно очевидно намерение, которое преследовал Шоу, назвав пьесу именем мифического царя. Имя Пигмалион должно напоминать о том, что Элиза Дулиттл была создана Альфредом Хиггинсом таким же образом, как Галатея Пигмалионом. Человек создается человеком—таков урок этой, по собственному признанию Шоу, «интенсивно и сознательно дидактической» пьесы. Это тот самый урок, к которому призывал Брехт, требуя, чтобы «построение одной фигуры проводилось в зависимости от построения другой фигуры, ибо и в жизни мы взаимно формируем друг друга»[2].

Answer 2

Звідки беруться історії, чому ми їх розповідаємо і як вони відображають наші прагнення та бажання? Один із найвідоміших міфів античності - міф про Пігмаліона, став відповіддю на ці питання та надав важливих сюжетних елементів для розуміння нашого світу.

1. Головний герой і його бажання: Пігмаліон - талановитий скульптор, який відчуває глибоку розчарованість в реальних жінках та їх поведінці. Він прагне створити ідеальну жінку, недосяжну для живих.

2. Створення ідеальної краси: Пігмаліон витрачає багато часу та зусиль, щоб створити скульптуру жінки такої чистої та досконалої краси, яка не має аналогів серед живих. Він вкладає в цей твір свої мрії та бажання.

3. Закоханість та молитва: Після завершення скульптури Пігмаліон знаходить себе глибоко закоханим у свою творінню. Він молиться богині Афродіті, просячи віддати йому жіночу любов та душевну зв'язок з цим ідеальним образом.

4. Дар життя: Афродіта відповідає на молитву Пігмаліона, зачаровуючи скульптуру та даруючи їй життя. Статуя оживає, стає живою жінкою, яку Пігмаліон називає Галатеєю.

5. Радість і парадокс: Пігмаліон переживає велику радість від того, що його мрія стала реальністю. Але одночасно виникає парадокс: чи є Галатея його власним творінням, або це окрема особистість з власними почуттями та волею?

6. Зміна ідентичності: Галатея поступово набуває власної ідентичності та почуттів. Вона розвивається зі статуї в самостійну особу, здатну відчувати любов і спілкуватися.

7. Перебороть любов: Пігмаліон і Галатея переживають процес перебороття та зрозуміння власних почуттів. Пігмаліон перетворив своє бажання на реальність, а Галатея повинна зіткнутися зі своєю новою існуванням та відчуттями.

8. Моральна інтерпретація: Міф про Пігмаліона можна розглядати як алегорію саморозвитку та здатність людини до трансформації своєї реальності. Він висвітлює прагнення до ідеальної краси, взаємини та розуміння між створеннями та їхніми творцями.

Цей міф багато в чому актуальний і сьогодні, відображаючи бажання контролювати своє середовище, створювати ідеальне, але також ставить питання про ідентичність, роль творця і відношення між ним і його творінням.