Question

Твір-роздум " Якщо я б прокинулася комахою"​

Answer 1

Объяснение:

На мою думку відповідь не однозначна: важко бути і комахою і людиною. Комаха ні сказати, ні зробити щось, ні захистити себе не може. Але є і інша сторона: погано також бути через міру тихою закомплексованою людиною, яка, як комаха, також цього зробити не може.

В жорстокому суспільстві вижити зможуть тільки хитрі, лицемірні люди. Вони не дивляться на проблеми інших, не співпереживають. Вони йдуть тільки вперед, забуваючи про інших. А шляхетні й добрі, зазвичай, залишаються покірними слугами тих перших, не маючи права жити для себе. Покірність й через мірна відданість сімї зробили з Грегора Замзи комаху.

Бути людиною краще тим, що в будь-яку хвилину можна все змінити. Але, якщо ми будемо баятись змін, то так і залишимось там де ми є. Людина – не комаха, вона сама обирає як жити. У цьому одна з переваг. По-друге, завжди знайдуться однодумці, варто лише розповісти свою проблему іншим, і тобі допоможуть. Не одразу, а тоді коли це буде найбільше потрібно. Це наче закон життя в суспільстві: « Якщо допомоги ні від кого не надійшло, то ти сам маєш сили все зробити».

Багато людей можуть стверджувати, що бути справжньою людиною важче: потрібно бути особистістю, навчатись, вирішувати важливі питання, наче комахи просто існують. Я вважаю, що це не так. Комахи також мають важливі завдання, та сенс проживання на землі. У сучасному світі створено безліч благ для полегшення життя людини, але сама людина лише те і робить, що погіршує середовище для існування маленьких, нікому не помітних істот. Ф. Кафка показав на прикладі Грегора Замзи, що саме та комаха, безпорадне створіння, є морально значно кращою за людей.

Якщо замислитись над тим, що було б якби я стала комахою, то перше моє рішення було б – це тікати від усіх. Хай краще мене пам’ятають такою, якою я була людиною, ніж якою стала. Я впевнена, любов рідних до мене ніколи не згасне, але про інших я цього сказати не можу. Люди надто легко змінюють враження під впливом суспільства. Потрібно або пристосуватись до життя комахи, або померти.

Вільям Шекспір казав: «Зайва квапливість, точно так само як і повільність, веде до сумного кінця». І у людини і в комахи життя складне по-своєму. Тому допоки я людина, буду жити як потрібно. Хто знає, що буде завтра. І поки я ще можу говорити - буду висловлювати свою думку. Кажуть: «Скільки людей – стільки й думок», нехай моя думка також змусить когось замислитись і подивитись на світ іншими очима.

Answer 2

Якщо б я прокинулася комахою, що б то було? Це запитання виникає у мене в голові, коли я роздумую про неймовірний світ комах, який існує поруч із нами, але зачасту залишається непоміченим.

Спочатку, мені б довелося звикнути до своєї нової форми існування. Мабуть, я б стала метою для інших комах, які вже давно освоїли цей світ. Мій розум перетворився б на щось примітивне і інстинктивне. Намагаючись вижити, я б навчилася багатьом незвичним речам: керувати своїми шістьма ніжками, летіти в повітрі, шукати їжу та уникати хижих комахоїдних ворогів.

Але в цьому світі комах є і свої переваги. Наприклад, я б зміг змінювати свій колір та вигляд для приховання від ворогів. Можливо, я б мав неймовірні здібності до орієнтації в просторі, щоб завжди знати, де знаходиться дім чи місце для живлення.

Як комаха, я б зазнавала світу іншими очима. Я бачив би квітки яскравіше, понюхав би аромати квітів та трав, і, можливо, відкрив би для себе нові смаки у нектарі. Але в той же час, я б став свідком жорстокості і природного відбору, де виживає найсильніший і найвитриваліший.

Можливо, у світі комах я б не мав розуму, що може задавати такі питання, але ця уява дає мені можливість поглянути на світ з іншого ракурсу. Вона нагадує мені про велике різноманіття життя на Землі і важливість кожного існування. Тому, навіть якщо б я прокинулася комахою, це був би лише інший спосіб існування у цьому дивовижному світі.