Question

Твір - мініатюра що керує вчинками таких людей як Негору?) СРОЧНО ПОЖАЛУЙСТА!) (на українському) ​

Answer 1

Ответ:

Цвірінькнути

На зимових канікулах я прочитав роман Жуля Верна "П'ятнадцятирічний капітан". Він починається з невдалого полювання команди китобійного судна "Пілігрім". Капітан Халл вирішив повернутись у Лос-Анджелес і відвезти на батьківщину дружину власника корабля з її маленьким сином Томом і кузеном Бенедіктом.

Під час плавання "Пілігрім" зустрів напівзатоплений корабель, з якого були врятовані п'ять негрів і собака. На нашийнику собаки, якого звали Дінго, були вигравійовані літери "С. В.". Дінго ненавидів кока Негору і нападав на нього, якщо кок з'являвся на палубі.

Під час полювання на кита загинула більшість команди "Пілігріма". На кораблі залишилися пасажири, а із команди лише матрос-новачок Дік Сенд і кок Негору. Дік взяв на себе обов'язки капітана і разом з неграми став вести "Пілігрім" до узбережжя Південної Америки. Негору зіпсував компас, і той показував неправильний напрямок. Таким чином, корабель обігнув мис Горн і приплив до узбережжя Африки. Під час шторму корабель розбився.

Після цієї аварії Негору зник. На березі члени команди зустріли американця Гарріса. Він запропонував провести їх до асьєнди Сан-Фелісе. Під час переходу через ліс супутники Діка побачили жирафів, але Гарріс сказав, що то були страуси нанду. Дік Сенд знайшов зламані колодки невільників-втікачів і зрозумів, що вони в Африці. Виявилось, що Гарріс і Негору були работорговцями. Вони хотіли продати негрів у рабство, а Діка Сенда, місіс Уелдон, її сина Тома та кузена Бенедікта захопити у полон.

Answer 2

Спокійним та теплим літнім ранком у селі Негора прокидалися перші промені сонця. Усе було так звично й затишно, наче в цьому місці час зупинився. Люди тут жили просто й щасливо, розвиваючи свої господарства та дбаючи про одне одного.

Одного разу, коли село готувалося до святкування своєї тисячної річниці, сталася надзвичайна подія. Хтось невідомий вкрав основний камінь, який був символом їхнього села та його довголіття. Люди були занепокоєні та сумували, адже цей камінь мав особливе значення для всього села.

Негоряни зібрались на радій, щоб обговорити, як діяти у цій ситуації. Панувала різноманітність думок: хтось пропонував влаштувати обшуки, інший радив звернутися до поліції. Але наймудріший серед них, старий Іван, вніс вагомий внесок.

Під час ради Іван поділився історією, яку чув ще від свого дідуся. Він розповів, як у далекому минулому село сталоки важливі рішення колективно, обговорюючи їх на чесних обговореннях під деревом біля річки. Таке обговорення сприяло згуртованості та взаєморозумінню серед жителів.

Відтоді Негора славилася своєю давньою традицією розв'язувати конфлікти та приймати важливі рішення через спільне обговорення. Ця традиція допомогла їм неодноразово подолати труднощі та знайти найкращі рішення для села.

Всі негоряни погодились з ідеєю Івана. Вони зібралися під тим самим деревом, де колись відбувалися їхні обговорення, і спільно прийняли рішення відправитися на пошуки каменя разом. Згуртованість, взаємодопомога та віра в себе допомогли їм пройти через всі труднощі та знайти винуватця викрадення.

Виявилося, що це був діяч, який приїхав з іншого села, і відчував ревнощі до їхнього благополуччя. Після тривалої бесіди його серце розтаяло, коли він побачив, як сильно люди з Негори цінують та оберігають свої традиції та спільноту. Він повернув камінь і вибачився перед усіма.

З того часу люди з Негори ще більше зрозуміли, як важливо разом долати труднощі та вирішувати конфлікти через діалог та спільні дії. Їхні дії впливали на всіх навколишніх, надихаючи їх на згуртованість та взаєморозуміння.

Таким чином, в селі Негора мініатюра спільності та довіри допомогла вирішити проблему та навіть змінити серця тих, хто завдавав шкоду. Їхні дії стали прикладом для інших та нагадуванням, що справжні зміни починаються з наших власних дій та обраного способу взаємодії з іншими.