Question

Написати твір за розділом "дружба і кохання" за творами Пушкіна або Алейхема​

Answer 1

Ответ:

Тема дружби та кохання, їх співвідношення і впливу на долю як одної людини, так і людства в цілому не переставала цікавити письменників протягом усього розвитку художньої літератури як мистецтва. По-новому цю проблему освітлено в XX столітті, в епоху катастроф, політичної нестабільності, коли починає формуватись нове відношення до загальнолюдських цінностей. Письменники XX століття часто зображають дружбу та кохання як останню моральну категорію, що лишилась у зруйнованому світі.

В романах письменників «загубленого покоління» (до них належать і Ремарк, і Хемінгуей) ці поняття є тим необхідним началом, яке допомагає герою залишитися живим. «Загублене покоління» — це покоління, що пережило першу світову війну і лишилось духовно спустошеним. Ці люди відмовляються від будь яких ідеологічних догм і шукають зміст свого існування в простих людських відносинах.

Почуття ліктя товариша, що майже злилося з інстинктом самозбереження, проводить крізь війну душевно самотніх героїв роману Ремарка «На західному фронті без змін»; воно ж визначає відносини героїв роману «Три товариші».

Герой Хемінгуея у романі «Прощавай, зброє» відрікся від військової служби, від того, що звичайно називають моральним обов’язком людини, відрікся заради відносин з коханою, і його позиція видається переконливою.

Answer 2

Звісно, я можу написати твір на тему "дружба і кохання" за стилем та творчістю Олександра Пушкіна. Ось він:

---

Подорож нарешті завершилася, і я знайшов себе в довгоочікуваному місті. Весна ковзала в повітрі, як весела пісня, і виганяла зиму за обрій. Всюди видно було перші прозорі квіти, що вискакували з-під снігу. Мій друг, Євген, зустрічав мене на залізничній станції, і я відчув радість, побачивши його весняній уборі та веселий вигляд.

Дружба між нами налічувала вже кілька років. Ми познайомилися в університеті і з тих пір стали найкращими друзями. Наші інтереси та погляди збігалися в багатьох речах, і навіть тоді, коли ми суперечили, це робило наші стосунки ще сильнішими.

Але в цьому весняному дні, коли ми спільно блукали по вулицях міста, я відчув, що між нами сталося щось більше. Мабуть, це була магія весняного повітря чи вплив тепла та сонця, але мій погляд на Євгена змінився. Я бачив у ньому не лише друга, а щось більше, щось, що мені було важко виразити словами.

Одного вечора, сидячи на веранді кафе і слухаючи спів пташок, я вирішив поділитися своїми почуттями з Євгеном. Це було несподівано, і я боявся, як він відреагує. Я приголосив серце, взяв його за руку і сказав:

"Євгене, я не знаю, як це відбувається, але мої почуття до тебе змінилися. Це не просто дружба. Я відчуваю до тебе щось більше, щось глибше і тепліше."

Він подивився мені в очі, і в тих моментів, коли мовчання було найважчим, він сказав:

"Якщо тобі потрібен час, щоб зрозуміти свої почуття, то я залишу тобі цей час. Моя дружба до тебе залишається незмінною, і я завжди тут для тебе."

Ті слова зняли з мене великий груз, і я відчув полегшення. Я зрозумів, що дружба і кохання можуть існувати поруч, і вони роблять наші стосунки тільки сильнішими. Ми продовжили блукати містом, тримаючись за руки, і наші серця були наповнені радістю весни та нашої незвичайної дружби.