Question

Написати різдв'яну новелу​

Answer 1

Відповідь:

Новела - "ВПЕРЕД З УСМІШКОЮ"

Пояснення:

Мене оточує щось надзвичайне. Таке враження, ніби я в казці. Все палахкотить яскравими різнобарвними вогниками, на вікнах можна побачити малюнки на новорічну тематику. Все це неймовірно, особливо коли дивитись на це ввечері.

Під цими враженнями я й не помітив, як опинився у призначеному місці. Будівля була доволі давньою, темно-коричневого кольору, обрамленою золотистим візерунком. Я побачив доволі знайомі мені двері й увійшов.

Перше, на що я звернув увагу, був дуже приємний запах куті. Всі метушилися, накривали на стіл, оформляли оселю. Раптом мене ледь не збили з ніг. Я почув рідний мені голос:

- Доброго вечора, сину!

- Доброго, мамо. Бачу, що ви вже давно почали готуватись.

- З самого ранку. Ти проходь, сідай. Через півгодини, як з'явиться перша зоря, сядемо вечеряти.

Мама, як завжди, поцілувала мене у чоло і усміхнулась. Після того рушила на кухню. Я зайшов до своєї кімнати, сів на канапу. В один момент мої очі зіткнулись з широкими блакитними очима дівчинки, яка була на картинці. Вона усміхалась милою усмішкою, щоки пашіли рум'янцем, а погляд чаїв у собі доброту та ласку. На голові заплетена руса коса, де-не-де гармонійно заквітчена маками та волошками. У руках ця мила дівчинка тримала коровай, вбрана була у святкове – білу вишиванку з червоним орнаментом.

Дивно, але кожного року перед Різдвом я приходжу до цієї картини і замислююсь. Мої думки затьмарювали спогади, колишні бажання, здійснені мрії, почуття. І завжди я пригадував усе з усмішкою і, звичайно, будував плани на наступний рік. Так трапилось і сьогодні.

Я думками перенісся у найграндіознішу подію цього року – поїздку до Польщі. Це було моєю мрією. Я обожнюю вивчати мови та подорожувати. Мені подобається пізнавати нових людей, спілкуватись з ними, довідуватись все більше й більше. Я мав змогу побувати у цій країні напередодні Різдва. Польський народ святкує його раніше – 25 грудня. Люди, у котрих я мешкав упродовж двох тижнів, залишили приємні враження, наповнили мою душу чимось новим і незвіданим для мене.

Виявляється, у нас дуже схожі традиції: поляки сідають вечеряти тільки після того, як на небі засяє срібна зірка. Найурочистіша і найбільш зворушлива подія року- переддень Різдва. Він називається "Гвяздкою". Робота також не стоїть на місці: жінки пораються на кухні, чоловіки оглядають господарку. Перед вечерею обов'язково запалюють свічку. На столі присутні страви, подібні до українських. Сервірування столу ідентичне. У цій сім'ї моя душа відчувала себе вдома. Мені було комфортно, мене прийняли як рідного.

Моя "польська родина" теж зацікавилась, як же ж святкують Різдво у нас. Ми порівнювали культури обох народів і знайшли дуже багато подібного, адже як для поляків, так і для українців, дуже важливим є вільне мислення, сподівання на майбутнє, світле і радісне. Думаю, що так і повинно бути. Людям необхідно розвиватись, прагнути нових висот, йти вперед і підкорювати нові й нові вершини. Розум і душа мають хотіти стати кращими, ступити на вірний шлях.

Зараз я вУкраїні, у своєму рідному Івано-Франківську. Тут я народився, тут я ріс, тут навчався, тут зустрів своє перше кохання, тут продовжую розвиватись. Все тут. Моє серце навіки залишиться на цій землі, воно її покохало з самого малку і дало обіцянку, що зробить все, аби не спаплюжити ім'я цього краю. Я зроблю усе можливе, аби моя Україна-ненька ніколи не тужила, а навпаки, розвивалась, встала з колін і засяяла, немов та срібна зоря на таємничому темно-синьому тлі. Я хочу, аби вона розквітла, немов квіти навесні. І саме образ на картинці - це Україна, вільна, нова, незалежна.

На мою думку, все починається з себе. Отож, я стартую. Одна з моїх мрій - побувати у багатьох країнах світу. Деякі я вже відвідав. І щоразу зі мною не хотіли прощатись. Багато нових знайомих після мого візиту вже відвідали Україну і їхні відгуки дуже гарні.

Я й не помітив, як зібралась уся сім'я. Всі, як належить, помолились та сіли вечеряти. Кожен ділився своїми досягненнями за цей рік, розповідав плани на наступний. А я лише мовчки з посмішкою подивився на Україну-дівчинку. І твердо вирішив, що у мене все вийде. За сімейною вечерею ми колядували, прославляли Христа. Маю надію, що цей рік наставить нас на вірний шлях, допоможе визначитись у житті, наведе лад у думках і мисленні суспільства. Мир і злагода запанують у душах українців. Отож, щедрий вечір, добрий вечір, Україно моя!

Answer 2

Звісно, ось невелика різдв'яна новела:

"Сніг падав мов пухнасті пір'яні пелюстки, коли Анна вийшла на вулицю у різдвяну ніч. Вона погорнула шарф та шапку та поклавши руки в кишені пальта, спрямувалася до центральної площі свого маленького містечка.

Віддзеркалюючи вогні вулиць, величезна різдвяна ялинка стояла в центрі площі, вбрана в блискучі вінки та яскраві гірлянди. Діти радісно катались на санчатах навколо неї, а на тлі світлою ковзанки заїжджали ковзати пари у закоханих. Анна стояла поруч і дивилася на цю прекрасну картину.

Різдвяна мелодія лунав у повітрі, коли вона почула, що хтось ззаду почав співати "Тиха ніч, свята ніч." Повільно вона обернулася і побачила чоловіка, який стояв поруч неї. Він також був одягнутий тепло та з тренчкотом на плечах.

"Ця пісня завжди нагадує мені про те, що Різдво - це час для дарувань і спільності," сказав чоловік.

Анна посміхнулася і відповіла: "Так, це дійсно особливий час року. Іноді ми забуваємо про це у метушні повсякденного життя."

Чоловік посміхнувся і витягнув з кишені маленьку коробку, зав'язану червоною стрічкою. "Ось, це для вас," сказав він, подаючи коробку Анні.

Вона розпакувала подарунок і виявила в ній годинник, який вона бачила в вітрині місцевого магазину кілька тижнів тому. "Я не знаю, як ви дізналися, але це найкращий подарунок, якого мені коли-небудь дарували," сказала вона.

Чоловік посміхнувся і сказав: "Можливо, це магія Різдва, яка дарує нам найкраще в нашому житті."

Анна і незнайомець провели решту вечора разом, слухаючи різдвяні казки та обмінюючись історіями. Вони дізналися, що у них багато спільних інтересів та мрій, і Анна відчула, що цей різдвяний вечір став для неї особливим.

Коли прийшов час прощатися, чоловік взяв Анну за руку та сказав: "Різдво завжди нагадує нам про важливість дарувань та обміну теплом і добротою. Я сподіваюся, що ця ніч нагадала вам про це."

Анна відповіла: "Ви праві, ця ніч нагадала мені про справжню цінність Різдва. Дякую за цей чудовий подарунок і цей незабутній вечір."

І, як та різдвяна пісня, вони подякували один одному і розділили це особливе миття. Різдвяна ніч підняла їх душі і дарувала незабутній спогад."