Вопрос задан 23.06.2023 в 21:03. Предмет Литература. Спрашивает Смольянинова Ксения.

Твір-роздум на тему: "Доля Елізи Дуліттл" (За п'єсою "Пігмаліон")​

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Ибраева Макпал.

Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п'єсою "Пігмаліон", сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом.

За Шоу, подібна історія в англійському суспільстві початку XX сторіччя виглядає інакше. Відомий вчений-лінгвіст Генрі Хіґгінс випадково зустрічається з вуличною квіткаркою Елізою Дуліттл і на парі зі своїм колегою, полковником у відставці Пікерінгом, береться за кілька місяців перетворити брутальну замазуру у світську жінку, "герцогиню".

Еліза — дівчина з характером, на життєвому дні намагається зберегти свою гідність і бореться за неї, уникаючи вад та поганих звичок, що притаманні середовищу, в якому вона живе. Тверезий погляд на життя, неабиякі здібності героїні допомагають їй швидко призвичаїтись до нових обставин, нового оточення. Піц час спілкування з новим колом людей Еліза усвідомлює себе як особистість, бачить безнадійність звичного існування, серцем починає відчувати несправедливу та жорстоку безвихідь долі, яка очікує людину з низів.

Перебуваючи в чужому будинку, дівчина за особистим образним порівнянням, — дитина в чужій країні: пройшов час, вона забула рідну мову і може говорити тільки мовою чужинців. "Навіщо ви відібрали у мене мою незалежність?" — ця думка — глибинна причина всіх страждань Елізи, яка може знести всі негаразди, але "розчавити себе не дозволить". І дівчина готова скоріше вчинити самогубство, ніж залишатись іграшкою чужих примх. Вона не погоджується бути "чужою лялькою". Приносити туфлі, розкладати папери — це не для її сильної і вольової натури. І хоча вона боїться майбутнього: "На що я здатна? Куди мені йти? Що робити? Що буде далі зі мною?" — все ж залишає будинок Хіггінса.

Що їй робити? Повертатися на вулицю чи одружитися з одним із трьох героїв — містером Хіґгінсом, полковником Пікерінгом чи Фредді? Тільки у пізніше написаній на прохання глядачів "Післямові" Бернард Шоу зробить з Елізи хазяйку квіткових магазинів і одружить її з інфантильним Фредді.

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Доля Елізи Дуліттл: Від Квітучого Городу до Соціального Експерименту

Життя Елізи Дуліттл - головної героїні п'єси "Пігмаліон" - це яскравий приклад того, як соціальний статус і мовна манера можуть вплинути на долю людини. Її історія розпочинається у простому оточенні, де вона працює на квітучому городі, зовсім несвідома свого справжнього потенціалу. Проте завдяки відомому філологу Генрі Гіггінсу, її життя зазнає раптового зміщення, перетворюючи її з грубої, недолугої дівчини на справжню леді.

Еліза стає об'єктом соціального експерименту, в якому її спробують перетворити з представниці низьких класів в елегантну даму вищого суспільства. Весь цей процес супроводжується навчанням правильної вимови, навичками поведінки та культурної етикетки. Але наскінечений зусиллями і стараннями, Еліза також стикається з безперервними внутрішніми конфліктами та навіть втратою самобутності.

Доля Елізи Дуліттл вражає своєю суперечливістю. З одного боку, вона отримує можливість піднятися в суспільстві, змінити своє життя і оточення. З іншого - вона втрачає свою ідентичність, стає предметом спостереження і маніпуляції вченого. Її доля віддзеркалює загальний конфлікт між індивідуальністю та соціальними стереотипами.

Варто зауважити, що п'єса "Пігмаліон" закінчується трагічно для Елізи, яка втрачає ілюзії щодо відносин Генрі Гіггінса та повертається до свого колишнього життя, хоча тепер вже з розширеними знаннями та навичками. Ця закінчення може сприйматися як підкреслення того, що навіть після успішного соціального підйому, доля людини все одно залишається незвідмінною і непередбачуваною.

Доля Елізи Дуліттл змальовує важливі питання про соціальний клас, ідентичність та особистий розвиток. Вона нагадує нам, що люди мають право на те, щоб бути прийнятими та поважними незалежно від свого походження чи способів поведінки. Ця історія залишає за собою глибокі роздуми щодо того, як суспільство формує наші долі і чи здатні ми долати обмеження, накладені на нас ззовні.

0 0

Похожие вопросы

Топ вопросов за вчера в категории Литература

Последние заданные вопросы в категории Литература

Задать вопрос