Question

Твір роздум на тему білий кінь шептал​

Answer 1

Ответ:

У творчому доробку В. Дрозда чимало яскравих прозових творів: повість «Ирій», романи «Катастрофа», «Самотній вовк», «Спектакль», «Листя землі» та інші; оповідання «Шгмаліон», притча «Сонце» тощо. У 1965 році з'явилося оповідання «Білий кінь Шептало». Тогочасні критики дали несхвальний відгук на нього, бо у творі письменник зачіпав важливу вселюдську проблему особистості в суспільстві. Але, незважаючи на все ці «критичні зауваження», В. Дрозд написав продовження — оповідання «Кінь Шептало на молочарні», надруковане у 1967 році. Нині обидва твори добре відомі читачам і перекладені багатьма мовами.

Головний герой оповідання — білий кінь Шептало, який працює на одному з господарств, виконуючи разом з іншими кіньми важку й обридлу щоденну роботу, і терпляче зносить удари батогом від конюха Степана та хлопця-підпаска. Шептало згадує, як колись його, молодого й гордого, «зломили», осідлали люди, примусивши працювати на себе. Часом ця робота була нестерпно принизливою для білого красеня, предки якого «гарцювали на залитім різнокольоровими вогнями помості, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи». Найтепліші спогади коня пов'язані з дитинством, коли лошам-стригун-цем весело бігав із матір'ю по квітучих лугах, слухаючи її розповіді про дідів-прадідів. А потім з'явились люди...

Answer 2

Білий кінь шептав...

Білий кінь шептав свої роздуми в спокійному полоні свого стайневого життя. Він був символом чистоти, грації та незалежності, і його мудрість приковувала увагу всіх, хто його зустрічав. Що може сказати цей надзвичайний істотний спостерігач про світ, про який він дізнався зі слов і шепоту вітру, спілкуючись з іншими конями та спостерігаючи за життям у стайні?

Спершу білий кінь роздумав про свою природну красу. Він знаав, що його біла шерсть завжди привертала увагу і залишала незабутнє враження на всіх, хто його бачив. Він відчував, як його зовнішність робила його особливим, і він був гордий за це. Але він також розумів, що краса - це не єдино, що робить його особливим. Це було те, що знаходилося всередині нього, що робило його справжнім.

Потім він роздумав про вільну природу коня. Він завжди мріяв про безмежні степи і відкриті простори, де він міг би бігти так далеко, як душа завгодно. Але він також розумів, що його вільність була обмежена стайнею, де він був вигодований і доглядали за ним. Він завжди поважав цю рівновагу між своєю природною вільністю та безпекою, яку надавав йому людина.

Білий кінь шептав про довіру, яку він відчував до своїх господарів. Вони завжди були поруч з ним, допомагали йому і давали йому найкраще. Він знаав, що без цієї довіри його життя було б іншим. Він вивчив, як вірити людям, і це робило його життя щасливим.

Але білий кінь також роздумав про відповідальність, яку він мав перед своїми господарями. Він завжди намагався бути найкращим, виконувати свою роботу найкраще, як він міг. Він знаав, що це було його обов'язком і способом вдячності за те, що його доглядали та піклувалися про нього.

Білий кінь шептав, і його роздуми були мудрими та величними. Він був прикладом того, як природа та людина можуть існувати в гармонії. Він навчив нас про красу, вільність, довіру та відповідальність. Його шепіт був нагадуванням, що в кожному з нас є щось особливе, і ми повинні дбати про це та ділитися цим з іншими.

Іноді, коли виходжу на вулицю і бачу білого коня, я не можу не подумати про його роздуми і те, що вони навчили нас. Білий кінь шептав свої роздуми, і його мудрість залишиться з нами завжди.