Question

у чому смисл протиставлення двох пам'ятників у першій строфі вірша О. Пушкін " я пам'ятник собі поставив незотлінний ​

Answer 1

Надеюсь хоть что то будет понятно.

Объяснение:

Стихотворение «Я памятник себе воздвиг нерукотворный...», одно из последних у Пушкина, стало едва ли не самым знаменитым его произведением. (В рукописи оно не имеет названия и дано публикаторами, поэтому слово «Памятник» взято в угловые скобки.) Поэт подводит итог своим свершениям, пробует взглянуть на все написанное им с точки зрения вечности. Такова была поэтическая традиция, восходящая к древнеримскому поэту Горацию (на что указывает латинский эпиграф — «Exegi monumentum» — «Я воздвиг памятник»). Дань этой традиции отдали и русские поэты XVIII века — Ломоносов, Державин; Пушкин писал свое стихотворение с явной оглядкой на их «Памятники» — сходство всегда резче оттеняет различия. Все это вы уже изучали в младших классах. Поэтическая власть выше царской; она непокорна земным владыкам. Единственное слово, которое не вполне вписывается в круг ассоциаций, заданных в первой строфе темой непокорности, — слово нерукотворный. За этим словом тянется совсем другая цепь ассоциаций — религиозная; «нерукотворным Спасом» называют икону, на которой изображается лик Христа, чудесным образом запечатленный на полотенце, которое Спаситель («Спас») приложил к лицу. Религиозный контекст предполагает совсем другой ход мысли, совсем другие ценности: вместо гордости — смирение, вместо непокорности — послушание. Намечается некое внутреннее противоречие, которое задает движение лирическому сюжету — ведь в лирическом сюжете, в отличие от эпического, завязка вполне может происходить на уровне слов и даже звуков. Эффект усиливается оттого, что оба слова — «нерукотворный» и «непокорный» — строятся одинаково (с помощью отрицания «не») и рифмуются друг с другом. Пускай нечетко, неточно. Такие рифмы тоже бывают.

Answer 2

У вірші Олександра Пушкіна "Я пам'ятник собі поставив незлітний" автор протиставляє два пам'ятники - пам'ятник, створений руками скульптора і спроектований для вічного збереження, та інший "пам'ятник", який він створив сам для себе. Ця протиставленість має глибокий філософський смисл.

Перший пам'ятник, створений скульпторами, є тим, що зазвичай ми бачимо в парках та на площах, і він призначений для того, щоб вшановувати великих людей чи події. Цей пам'ятник виконаний з міцного матеріалу і спроектований так, щоб він перетримав випробування часу. Його мета - передавати історію та велич тих, кого він уособлює.

Однак другий "пам'ятник", який автор створив для себе, є внутрішньою пам'яттю, самоідентифікацією та спадкоємністю. Він називає себе "незлітнім", означаючи, що цей пам'ятник не піддається впливу часу і зберігається вічно. Це внутрішнє відчуття власної важливості, унікальності та власної історії.

Завдяки цій протиставленості автор виражає ідею, що наша справжня велич полягає в тому, як ми будуємо свою внутрішню пам'ять та сприйняття самих себе. Він закликає читачів думати про те, як ми можемо створити "незлітній" пам'ятник собі, який буде вічно жити в нашій свідомості і пам'яті.