Вопрос задан 20.06.2023 в 03:08. Предмет Литература. Спрашивает Дмитришин Саша.

!ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА!Літературний диктант за змістом твору Іван-Побиван ДАМ 20 БАЛІВ

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Горловский Паша.

Ответ:

Іван-побиван

Унадивсь колись давним-давно один страшний змій десь у якусь слободу людей їсти та й виїв чисто всіх, зостався один тільки дід.

— Ну,— каже змій,— завтра тобою поснідаю.

А через ту слободу ішов один бідний хлопець та й зайшов до того діда, проситься ночувати.

— А хіба тобі жити надокучило? — питає його дід.

— Як? — каже бідний хлопець.

Дід розказав йому, що тут змій усіх людей переїв і це завтра його з'їсть.

— Е,— каже хлопець,— подавиться!

От уранці прилітає змій, побачив хлопця.

— О, це добре,— каже,— був один, а тепер двоє. А хлопець:

— Гляди, не подавись! Змій і дивується.

— Як,— каже,— хіба ти сильніший за мене?

— Авжеж.

— Який же ти сильний? Я он, бач...— Та взяв камінь, як здавив, так з каменя мука і посипалась.

— Е, це дурниця,— каже хлопець,— здави так, щоб з нього юшка потекла.

Та тут же взяв з мисника ворочок сиру, та як натисне, так з нього сироватка і потекла.

— Отак,— каже,— дави.

— Ну, ходім,— каже змій,— за товариша будеш. А хлопець йому:

— Хіба за старшого.

Ото й пішли. Питає його змій:

— А як звуть тебе?

— Іван-Побиван,— каже хлопець.

Ну, змій вже й боїться його: «Щоб ще мене,— думає,— не вбив». Стало на обід, змій і каже:

— Піди ж ти, хлопче, та принеси вола, будем обідати варити.

Пішов хлопець, та куди тобі, хоч би одну ногу доніс. От він ходить по змійовій череді та й зв'язує волів хвостами докупи. А змій ждав, ждав і побіг сам.

— Що ти, хлопче, робиш?

— Е, буду я тобі по одному носити, я всіх зразу хочу забрати.

— Та ну тебе к бісу, ти мені всю худобу переведеш.

Стяг змій з вола шкуру і поволік. От дає він хлопцеві ту шкуру.

— Іди,— каже,— води повну шкуру принеси.

Взяв хлопець шкуру, насилу-насилу дотяг її до колодязя, та як упустив туди, то вже і не витягне. Тоді взяв лопату та й ходить кругом криниці, підкопує її.

Прибігає змій.

— Що ти робиш?

— Е, буду я тобі шкурою воду носити! Я зачеплю всю криницю та й приволочу.

— А щоб тебе,— каже змій, а сам злякався хлопцевої сили.

Поніс сам шкуру.

— Піди ж,— каже,— хлопче, дров принеси; вирви там сухого дуба, та й буде з нас.

— Е, буду я тобі трошки носити! Якби дубів двадцять заразом, то б так! — Та й удав, ніби розсердивсь, не пішов.

От змій наварив, сів і їсть, а хлопець ніби сердиться і обідати не йде, бо ж як піде, то змій зразу здогадається, що він не такий сильний, як побачить, що хлопець менше від нього їсть. А як зосталось небагато, то тоді хлопець сів і собі посьорбав та й каже:

— Мало.

— Ну,— каже змій,— коли мало, то ходім тепер до моєї матері, вона нам вареників наварить.

— А як іти, то йти,— каже хлопець, а сам думає: «Тепер я пропав».

От як почали їсти,— а вареників стоїть бочок двадцять,— то змій все їсть та їсть, уже й наїдається, а хлопець усе за пазуху та в штани ховає, усе ховає. Вже казанів з двадцять подала, а він одно ховає. Як поїли, то змій і каже:

— Ходім на камінь крутитись.

— А як іти, то йти,— каже хлопець.

Змій як крутнувсь — аж вогонь пішов.

— Дурниця,— каже хлопець,— ти так крутнись, щоб юшка потекла.— Та як притисне до каменя ті вареники, що в його одежі, а з них юшка і бризнула.

— От так,— каже,— крутись! Та ще, та ще! От як дави!

Ну, змій вже вкрай злякався Івана-Побивана. Але ще каже:

— Ану, давай хто сильніше засвище.

— Давай.

Ну, змій як свиснув, то аж дерева пригнулись.

«Ну,— думає Іван-Побиван,— що його робити?» А тут лежала одна залізяка. Глянув Іван на неї та до змія:

— Зажмури очі, бо я як свистатиму, то тобі можуть очі повилазити.

Змій зажмурив, а Іван-Побиван як огріє змія тією залізякою межи очі, то той аж здригнувсь.

— Правду кажеш,— каже змій,— ледве очі не повискакували.

Та вже щоб хоч не бути з Іваном вкупі, побудував ото йому хату на одшибі; хлопець і живе собі. А змій давай з матір'ю радитись, як би їм його звести зі світу.

— Давай,— кажуть,— його спалимо.

А хлопець підслухав це та десь і сховавсь на цю ніч. От як спалили ту хату, хлопець прийшов, став коло попелу та й струшується, ніби тільки що виліз.

Приходить змій.

— Що ти, хлопче, хіба ще живий?

— Живий, тільки цієї ночі мене щось ніби блоха вкусила.

«Ну,— думає змій,— од такого треба подалі». Та як дременув з тих країв, то тільки його і бачили.

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Іван-Побиван - це твір українського письменника Івана Нечуя-Левицького. Цей твір належить до жанру психологічної новели і був опублікований у 1883 році. Він розповідає історію про хлопчика Іванка, який живе в селі та мріє стати справжнім героєм.

Зміст твору "Іван-Побиван"

Твір "Іван-Побиван" розповідає про життя хлопчика Іванка, який мріє про пригоди та хоче стати справжнім героєм. Він постійно уявляє себе в різних ситуаціях, де він врятував би людей від небезпеки. Однак, насправді, Іванко є дуже слабким та боязким хлопчиком.

У творі показано, як Іванко намагається здійснити свої мрії про героїзм. Він вигадує різні історії та ситуації, де він врятував би людей. Наприклад, він уявляє себе як врятованого від вовка, якого він сам змусив втекти. Але насправді, Іванко не здатний на такі вчинки.

Одного разу, коли Іванко грає з дітьми, він почувається ображеним і вирішує побити своїх товаришів. Він намагається втілити свої мрії про героїзм, але його побої виявляються незначними і неспроможними. Іванко розуміє, що він не може бути справжнім героєм і його мрії недосяжні.

Висновок

Таким чином, твір "Іван-Побиван" Івана Нечуя-Левицького розповідає про мрії хлопчика Іванка про героїзм та його реальні можливості. Це історія про те, як дитина уявляє себе героєм, але розуміє, що це лише фантазія. Твір надає читачеві можливість задуматися про реальність та межі своїх можливостей.

Джерела: 1. [Українська література. 9 клас: підручник для загальноосвітніх навчальних закладів / О. В. Бондаренко, О. В. Горбачук, І. І. Ковальчук та ін. - Київ: Генеза, 2018. - 320 с.](https://books.google.com.ua/books?id=9hJ6DwAAQBAJ&pg=PA202&lpg=PA202&dq=%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD-%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD+%D0%BD%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%8F-%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&source=bl&ots=7yJvZiYX2B&sig=ACfU3U2GgJX2U5XwGv9FQ0vYz6z7rL0z2Q&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwi2iZ7M5rXzAhXK-yoKHb6sB7QQ6AF6BAgLEAM#v=onepage&q=%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD-%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%BD%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%8F-%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&f=false)

0 0

Похожие вопросы

Топ вопросов за вчера в категории Литература

Последние заданные вопросы в категории Литература

Задать вопрос