Question

Монолог беречь природу- значит беречь родину ​

Answer 1

Ответ:

У неділю ми з батьками пішли гуляти у парк. Була та чарівна пора весни, коли дерева вже вкрилися зеленню, зацвів бузок, каштани. Повітря було ще прохолодне, але сонячне проміння, пробиваючись крізь рідкі хмаринки, припікало. Ми йшли алеєю, з усіх боків нас оточували каштани. їхні крони змикалися над нашими головами.

Суцвіття каштанів нагадували запалені білі свічки і мали просто розкішний вигляд. Несподівано біля своїх ніг я побачила одну з таких свічок. Хтось зірвав квітуче диво і кинув.

Ми пройшли ще кілька кроків і побачили грубо зламанугілочку клена з ще ніжними світло-зеленими незів’ялими листочками. Кому ж заманулося нівечити цю красу? Навряд чи ця людина хотіла зробити комусь приємність, принісши у дім каштанові суцвіття або гілку з кленовим листячком.

Рослини були зірвані просто так, мимохідь, навіть не подумавши, навіщо це потрібно. Та й суцвіття каштанів швидко в’януть, тому ні краси, ні затишку у кімнаті не створять. Інша річ, бузок або черемха. До речі, в нашому парку є багато різних видів бузку, але і його, якщо вже ламають, то складається таке враження, наче тут пройшовся буревій.

Якщо людина така байдужа до живої природи, чиможна стверджувати, що вона любить своє місто, вулицю, врешті-решт свою батьківщину? Адже від дбайливого ставлення до рослин залежить благополуччя парків, садів, лісів. Ось посадили на нашому шкільному квітнику розкішні жоржини, а хтось узяв і потайки викопав їх, тобто просто вкрав.

Крадуть квіти на міських клумбах, а скільки дерев вирубано у місті нібито заради усіляких будівельних робіт. І в нашому дворі знищили з десяток старих тополь. Нових не насадили, а пні не здаються, пустили пагони.

Природа – це краса, яка оточує нас завжди й усюди. Це зелене вбрання нашої країни. Збільшувати зелене багатство – означає по-справжньому любити батьківщину.

Той самий каштан або клен – це не просто краса. Це – чисте повітря, помешкання для птахів. А втім, це й так усім відомо

Answer 2

Монолог о бережном отношении к природе как заботе о родине:

Беречь природу – значит беречь родину. В этой короткой фразе заключена целая философия, которая наглядно демонстрирует тесную связь между окружающей нас природой и историей, культурой, а самое главное – с нашей родиной. Природа, будучи невидимым фундаментом нашего существования, играет роль не только поставщика ресурсов, но и живого организма, с которым мы взаимодействуем каждый день.

Берегущий природу – бережет свою родину. Это не пустая фраза, а жизненная позиция, которая выражает ответственность перед будущими поколениями. Родина – это не только земля, на которой мы живем, но и вся ее биологическая разнообразность, воздух, вода, леса, озера и океаны. Когда мы бережно обращаемся с природой, мы буквально заботимся о своем доме.

Бережное отношение к природе начинается с осознания того, что мы не единственные обитатели планеты, и наши действия могут оказать влияние на баланс экосистем. Каждый вырубленный лес, каждый выброшенный мусор – это нанесение ущерба не только окружающей среде, но и нашей родине. Поддерживать природу в здоровье – значит создавать благоприятные условия для своего собственного существования.

Бережное использование ресурсов, переход к экологически чистым технологиям, соблюдение экологических норм – все это элементы заботы о природе, которая, как ни странно, является заботой о родине. Когда мы бережно обращаемся с природой, мы строим устойчивое будущее для своих потомков, сохраняя для них тот же красивый и богатый мир, который мы имеем сегодня.

Таким образом, монолог о бережном отношении к природе как заботе о родине подчеркивает важность понимания взаимосвязи между нами и окружающей средой. Забота о природе – это не просто мера предосторожности, это проявление любви к своей родине, которая оставляет наш след на земле бережно и ответственно.