Question

Доведіть, що світ «ловив» Сковороду, та не «спіймав

Answer 1

На межі давнього та нового періодів в історії українського письменства височить постать Григорія Сковороди. З покоління в покоління передаються розповіді про цього письменника, просвітителя, філософа. За що б він не брався, робив по-новому, ставився до цього з відповідальністю, принципово.
Будучи викладачем піїтики, Г. Сковорода викладав предмет по-своєму, працював залюбки, написав підручник. Це не подобалось єпископу, а ще більше не сподобалася, сміливість, з якою Сковорода йому відповів: "Одна справа — архієрейський посох, а інша — смичок". Цими словами філософ указував на невігластво єпископа, який не має права судити про якість викладання.
З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, щоразу відхиляючи пропозиції щодо різних посад та чинів. А таких пропозицій було багато. Ченці Києво-Печерської лаври, знаючи його як ученого, пропонували стати "стовпом церкви і прикрасою обителі". У відповідь почули: "Я стовпотворіння собою умножати не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому..." Спокутували його й
І високими світськими посадами. Бажаючи ізолювати від людей, харківський губернатор запитував Сковороду, з якої причини той не обере якогось сану. І Григорій Савич пояснив, що світ подібний до театру, де кожний обирає свою роль. А він обрав і грає роль низької, простої і самотньої людини. Відмовив Сковорода навіть цариці Катерині II, заявивши: "Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця".
Не потрібні були Сковороді слава й почесті, високі посади і багатства. За щастя він вважав життя за совістю, а головне в житті — залишатися самим собою, бути вільним і незалежним. Великий філософ обрав шлях втечі від світу зла й досягнення свободи духу. У спокусливі сіті заради великого багатства і панства, заради "лакомства нещасного" Сковорода так і не дався. Він з повним правом заповідав написати на своїй могилі: "Світ ловив мене, та не спіймав

Answer 2

Світ «ловив» Сковороду, а не «спіймав», означає, що Сковорода був винятково талановитою та видатною особистістю, яку світ не зміг повністю розкрити або зрозуміти.

Григорій Сковорода (1722-1794) - український філософ, поет, педагог та мислитель, який зробив значний внесок у розвиток української літератури та філософії. Він був популярним серед своїх сучасників, але його праці та ідеї не завоювали широкого визнання у світі свого часу.

Одна з причин, чому світ не «спіймав» Сковороду, може бути пов'язана з його відмовою від матеріального багатства та пошуку сенсу життя у духовному розвитку. У часи, коли багатство та соціальний статус були важливими, Сковорода вибрав бідноту та простоту, що було незвичайним для багатьох його сучасників.

Крім того, Сковорода був відомий своїми філософськими та моральними роздумами, які були вищим порядком для багатьох людей свого часу. Він розглядав такі теми, як сенс життя, моральність, людська природа та справедливість. Його ідеї були складними та глибокими, що може бути ще однією причиною, чому світ не повністю зрозумів його.

Також, Сковорода був письменником та поетом, але більшість його творів були опубліковані після його смерті. Його літературна спадщина була недоступною для широкої аудиторії та не отримала відповідного визнання у світі свого часу.

Таким чином, можна сказати, що світ не «спіймав» Сковороду, оскільки його глибокі філософські та моральні ідеї, його відмова від матеріального багатства та його літературна спадщина не знайшли повного розуміння та визнання у світі свого часу. Однак, він залишив незабутній слід у українській історії, а його праці продовжують впливати на сучасне мислення.