Question

Пригоди олов‘яного солдатика

Answer 1

Ответ:

СКАЗКИ ХАНСА КРИСТИАНА АНДЕРСЕНА (ГАНСА ХРИСТИАНА АНДЕРСЕНА)

Непохитний олов’яний солдатик

Автор: Андерсен Ганс Кристіан | Жанр: Казка Рік: 1838 | Каталог: Глобальна база Усі варіанти казки на сайті

Жили колись двадцять п’ять олов’яних солдатиків — двадцять п’ять рідних братів, бо народилися вони від однієї старої олов’яної ложки. Рушниці в руці, обличчя прямо, а мундири червоні з синім — дуже гарні!

їх одержав хлопчик в день свого народження і одразу ж почав розставляти їх на столі.

Всі солдатики були подібні один до одного, лише двадцять п’ятий відрізнявся від своїх братів: у нього була тільки одна нога. Його виливали останнім, і олова на нього не вистачило. Але і на своїй одній нозі він стояв рівно і твердо, як решта на своїх двох. І саме він один з усіх якраз і відзначився своїми пригодами.

На столі, де їх поставили, було багато інших іграшок, а найбільше впадав у око чудовий палац з паперу. Крізь маленькі вікна можна було заглянути всередину залу. Перед палацом стояли маленькі дерева. Вони оточували маленьке дзеркальце, що було ніби прозоре озеро. Там плавали лебеді і відбивалися в цьому озері. Усе вигляділо дуже мило, але наймилішою за все була маленька дама, яка стояла на порозі відчинених дверей палацу. Вона теж була вирізана з паперу, спідничка її була з найтоншого батисту, а маленька вузька блакитна стьожка спускалася з плечей до пояса. Посередині стьожки сяяла позолочена троянда, така завбільшки, як усе личко дами. Маленька дама була балерина. Вона стояла на одній нозі, простягнувши руки вперед, а другу свою ногу підняла так високо, що олов’яний солдатик не міг її побачити і подумав, що у дами, як і в нього, тільки одна нога.

«От дружина для мене,- подумав він.- Але вона така знатна, вона живе в палаці, а я маю лише коробку, та й у тій нас аж двадцять п’ять. Це ж не місце для неї! Все-таки я повинен з нею познайомитися!»

І, розтягнувшись у всю довжину, він сховався за табакеркою, що стояла на столі. Звідти він міг спостерігати маленьку чарівну даму, що все стояла на одній нозі, не втрачаючи рівноваги

Коли настав вечір, решта олов’яних солдатиків прибула в свою коробку, а люди в домі пішли спати. Ось тоді іграшки почали гратися в «гості», і в війну, і в бали. Олов’яні солдатики галасували в своїй коробці, бо їм теж хотілося взяти участь в іграх, але вони не могли зсунути кришки. Горіховий плигун п своїй одній нозі, і його очі й на мить не відривалися від неї. Годинник пробив дванадцять — і раптом тррах! — з табакерки зстрибнула покришка. Але там був зовсім не тютюн, ні, а маленький чорний гном,- це був такий фокус.

— Олов’яний солдатику! — промовив гном.- Не дивись на те, що тебе не стосується!

Але олов’яний солдатик удав, ніби нічого й не чує.

— Ну, добре ж, почекай до ранку! — сказав гном.

Коли настав ранок і повставали діти, олов’яного солдатика поставили Поло вікна. І чи то гном зробив, чи протяг, але раптом відчинилося вікно, і солдатик полетів униз головою з третього поверху. Це був жахливий політ! Він летів ногою вгору і уткнувся шоломом та багнетом між каміння бруку.

Служниця і маленький хлопчик одразу побігли вниз шукати солдатика. Шукали, шукали і мало не наступили на нього, але все-таки не знайшли.

Якби солдатик закричав: «Я тут!» — вони б, напевне, його знайшли, але він був у мундирі і вважав, що йому не личить галасувати.

Раптом пішов дощ. Краплі падали все частіше, і, нарешті, почалася справжня злива.

Коли вона пройшла, прибігли два вуличні хлопчики. — Дивись! — закричав один.- Он лежить олов’яний солдатик. Давай пустимо його плавати в човнику.

Вони зробили з газети човника, посадили посередині солдатика, і він поплив униз рівчаком. Обидва хлопчики бігли поряд і плескали в долоні. О, рятуйте! Які хвилі билися.в рівчаку, і яка була течія! Паперовий кораблик коливався, нахилявся і кружляв так швидко, що олов’яний солдатик аж тремтів, але він лишався непохитним, ніякої зміни в обличчі, дивився прямо перед собою і тримав рушницю в руках. Раптом човник спинився під довгим містком,- там було так темно, як колись у коробці. «Куди ж я потраплю? — думав солдатик.- От це все гном винний! Ох, коли б ще тут, у човнику, сиділа маленька дама, хай тоді було б і вдвічі темніше!»

Answer 2

Кажется, ваш запрос немного неполный, и я не совсем понимаю, что вы имеете в виду. Если вы имеете в виду "Пригоди олов'яного солдатика" как заголовок или тему для рассказа или эссе, давайте рассмотрим возможный сюжет или направление.

"Пригоди олов'яного солдатика" - это фраза, которая ассоциируется с известной детской игрушкой и сказкой, а также с популярным произведением Ганса Христиана Андерсена "Оловянный солдатик". В этой сказке маленький оловянный солдатик оказывается в серии приключений после того, как его случайно выкидывают в окно.

Сюжет может включать в себя такие элементы, как:

1. Начало и проблема: Можете начать с описания того, как создан оловянный солдатик и как он попадает в руки ребенка или в какое-то другое место.

2. Путешествие: Оловянный солдатик отправляется в увлекательное путешествие через различные среды и места. Он может встретить другие игрушки или даже другие персонажи из других сказок.

3. Препятствия: Персонаж может столкнуться с различными препятствиями, которые ему нужно преодолеть. Это могут быть опасности, приключения или трудности.

4. Решение проблемы: Оловянный солдатик, несмотря на свою маленькую размерность, может проявить смелость и находчивость, чтобы преодолеть препятствия и вернуться туда, откуда он начал свое приключение.

5. Заключение: Расскажите о том, какие уроки извлекает оловянный солдатик из своего путешествия, как он становится сильнее или мудрее.

Это всего лишь предложенный план, и вы можете добавить свои собственные идеи и детали, чтобы придать рассказу уникальный характер.