Question

Паспорт літературного напряму бароко​

Answer 1

Ответ:

Бароко (італ. Вачосс – дивний, химерний) – напрям у мистецтві та літературі XVII – XVIII ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Бароко прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. Художня система бароко надзвичайна складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма. Література бароко характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, тяжінням до різних, контрастів, складної метафоричності, алегоризму і емблематичності, прагненням вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору. У різних культурах, літературах бароко складалося неодночасно. Серед країн православно – слов'янської культурної спільності бароко почало формуватися і набуло значного, розвитку в Україні та в Білорусії, що безпосередньо стикалися з польською та західноєвропейською бароковими культурами. Крім цього, бароко мало і власні, націєпемні, джерела: києво – руські та фолькролорні, що проявлялися на різних рівнях цього напряму – „високому“ , „середньому“ та „низовому“. Бароко в історії української літератури трактувалося по різному, часто неадекватно. Вперше розглянув бароко як естетичну систему Д. Чижевській у монографії „Українській літературний бароко“ (Прага, 1942 – 1944рр.) але тільки на XI Конгресі влавістів у Празі 1968 вчені поставили питання слов'янського бароко, зокрема українського. Його розквіт в українській літературі припадає на кінець XVI – XVIII ст. і простежується у різних жанрах, зокрема в поезії Лазаря Барановича, Івана Величковського, Григорія Сковороди та ін. Взірцем барокових віршів є збірка „курйозної поезії Івана Величавського млеко от овци, пастирю належноє“. Виразні барокові риси має шкільне дфальтургія. Серед прозових творів бароко найбільше проявляється в араторській прозі (збірника проповідей Лазаря Барановича „Меч духовний „, „Труби словес проповідних“; Іваника Галятовського „Ключ розуміння“; Антонія Радивиловського „Огородок Марії Богородиці“, „Вінець Христов“) та козацьких літописах самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка.На зміну Ренесансу в європейській культурі приходить бароко, у ньому поєднуються традиції готика і Ренесансу.

Визначальні прикмети бароко:

1. Знову спостерігається нахил до ускладненої форми (як у пізній готиці)

2. Повертається готи сниці геоцентризм, але зберігається антропоцентризм, лише тепер людина практикується не як противага Богові, а як найдосконаліше його творіння.

3. Замість світської спрямованості бачимо в часи бароко знову релігійне забарвлення всіх сфер культури, як у добу середньовіччя.

4. Замість визволення людини від пут соціальних та релігійних норм знову помітне посилення ролі церкви і держави.

5. Зберігається античний ідеал краси, але робиться спроба поєднати його з християнським ідеалом, тобто йдеться про поєднання краси духовної і фізичної, внутрішньої і зовнішньої, в цілому відбувається примирення традицій античної і християнської.

6. Як і Ренесанс, бароко зберігає увагу до природи (і в науці, й у мистецтві), але тепер природа трактується не як противага Богові, а як шлях пізнання досконалості й милосердя Творця.

Окрім цих рис, зроджених переплетінням попередніх традицій, бароко виробило і власні особливості.

7. Динамізм, рухомість: у пластичному мистецтві це – любов до складної кривої лінії, на відміну від прямої лінії та гострого кута чи півкола готики й Ренесансу; у літературі це – змалювання руху, мандрівки, змін, трагічного напруження, катастроф, сміливих авантюр.

8. Бароко не вважає найвищим завданням мистецтва пробудження спокійного релігійного чи естетичного почуття; для цього важливіше зворушити, справити на неї сильне враження. Цією настановою спричинені такі вузькостильові якості напряму, як прагнення гіпербол, захоплення парадоксами, незвичайних гротескам, любов до антитез, пристрасть до важливих форм до універсальності всеохопности.

Answer 2

Паспорт літературного напряму бароко

Літературний напрям бароко був популярним у Європі від кінця 16-го до початку 18-го століття. Бароко виникло як реакція на ранній класицизм і характеризувалося складністю, розкішшю та емоційністю. Основні риси літературного напряму бароко включають:

1. Складність та розкіш: Бароко відрізняється від раніших стилів своєю складністю та розкішшю. Літературні тексти бароко часто були наповнені складними синтаксичними конструкціями, багатством деталей та використанням різноманітних стилістичних засобів.

2. Емоційність та драматизм: Бароко відображало сильні емоції та драматичність. Література цього напряму часто використовувала сильні образи, експресивну мову та виразні метафори для передачі почуттів та стану душі.

3. Релігійність: Бароко було сильно пов'язане з релігією. Багато літературних творів бароко мали релігійну тематику та використовували релігійні символи та мотиви.

4. Контрастність: Бароко використовувало контрастність для створення враження глибини та руху. Це включало використання світла та тіні, суперечливих образів та протилежностей.

5. Експерименти з формою: Бароко було періодом експериментів з формою. Літературні твори бароко часто мали нетрадиційну структуру, використовували неочікувані ритми та рими, а також поєднували різні жанри.

6. Представники: Деякі з найвідоміших представників літературного напряму бароко включають Джонна Мілтона, Мольєра, Луїса де Гонгору, Лопе де Вегу та Жана Расіна.

Бароко було важливим періодом в історії літератури, який сформував багато засад для подальшого розвитку мистецтва та літератури. Цей напрям відігравав важливу роль у формуванні європейської культури та мав великий вплив на подальші літературні течії.