Question

Напишіть твір-мініатюру на тему влада грошей та її філософія у творах та реальному житті зарубіжна література

Answer 1

Ответ:

Я над темою твору роздумував довго. Мені здалася незрозумілою саме формулювання. Адже не гроші ж вигадали людей, а люди вигадали гроші для себе. Яка ж тоді у грошей може бути влада?

Влада в такому випадку, напевно, є у тих людей, у яких гроші є. Вони і розподіляють кошти між іншими так, як вважають за потрібне. Хтось уміє заплатити за роботу справедливо. Хтось при цьому скупитися. Хтось роздає всім підряд. Комусь все мало, він прагне урвати грошей все більше і більше.

Люди вигадали гроші, щоб жити в суспільстві за своїми законами. Зазвичай тих, у кого коштів багато, поважають. Тому багато хто прагне заробити побільше, щоб їх поважали. Це нормально, я вважаю. Але є інша крайність – неповага до тих, хто з якихось причин цих коштів не запрацював. Ось тут проявляється проблема сучасного світу, коли грошове благополуччя ставиться вище якостей самої людини.

Answer 2

У маленькому провінційному містечку жив колоритний старий книгар по імені Альберт. Він був вже в західному віці, з морщинами, що видаляли його обличчя, як стежини часу на землі. Усе життя він присвятив книгам, багато годин провів у своєму маленькому магазинчику, перегортаючи сторінки, занурюючись у світи та філософію, які їм належали.

Одного дня в магазин зайшов багатий купець з великим кошиком грошей. Він шукав щось особливе, що б зробило його ще багатшим. Він оглянувся навколо і помітив Альберта, який майстерно маніпулював книгами, неначе чарівник зі своїми закляттями.

Купець підійшов до книгаря, поклав кошик з грошима на стіл і запитав: "Чи є в тебе книга, що розкриє мені таємницю влади грошей? Я хочу знати її філософію, секрети, які дозволять мені зробитися ще потужнішим".

Альберт усміхнувся і вийшов у задню кімнату. Він повернувся зі старим пергаментом, на якому було написано: "Філософія влади грошей". Він відкрив книгу, а слова на сторінках засяяли як зірки на небосхилі.

Купець прочитав сторінку за сторінкою, вдихаючи кожне слово, немов нектар для його алчних очей. Але з кожною прочитаною сторінкою він ставав все більше замкненим на себе, забуваючи про все навколо.

Альберт спостерігав за цим з дещо сумним почуттям. Його магія, що випливала з книг, не могла осяг