Question

напишіть твір мініатюрна тему щастя можна знайти лише на рідній землі за поемою М.Вороного Євшан зілля

Answer 1

“Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хо-; тів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша в світі.; І от гудець іде до Києва за юним паном.

Усі спроби були марними – половець став русичем. Ні колискові, ні звитяжні пісні, ні батькові, страждання не зачепили жодної душевної струнки, але сталося диво:, почувши запах євшан-зілля, хлопець мов прокинувся з довгого сну.

Із запахами в людини пов’язані найгостріші спогади. Ось і дух привільного, широкого, безкрайого степу повернув юнака в дитинство, коли він був ще зовсім маленьким, бігав по ньому, а євшан-зілля наповнкн вало цей степ терпким, солодким, духмяним ароматом свободи. І луша перевернулася… гаряча половецька кров зажадала свободи, волі, свого власного дому, свого степу, батьківщини, просторів, життєдайної волі, шо манить, несе, п’янить, дарує шастя.

Отже, слова – вони пусті, позбавлені смислу, якщо не підкріплені ділом. Де взяти дійсно дійову людину, людину-патріота, для якої горе власної землі болить, як своє власне? Людину, яка вдихнула б запах степового євшану і захотіла перетворити свою землю на степ, але не пустку, а широкий, безкраїй, вільний, від спогляданя якого хочеться орлом полетіти до синього неба і з височини споглядати свою землю й радіти квітучому краю.

Answer 2

Євшан брів горами, куди поглянь, Успіх його в долоні лежав. Він подорожував країнами, травнем, Але щастя не зміг знайти ніде.

У пустелі співала нічна птаха, На далеких островах морський попіл. Та єдина думка займала його душу, Де знайти зілля, що лікує життя.

І він повернувся на свою землю, Туди, де зростали його діди. Серце розраділося, як він побачив, Як золотом поля його села блищать.

Закотив рукави, Євшан попрацював, Засадив зерна, виріс їх урожай. Смак землі, присмак сонячних промінців, Щастя відчував він на своїй землі.

Він знайшов зілля, не в горах чи в морі, А в рідному ґрунті, на пашні й полях. Бо щастя приходить до тих, хто шукає, На рідній землі, де рідні душі живуть.

Тому пам'ятай, дорогий мій друже, Щастя не завжди в чужому краю. Де виросли коріння твоїх бажань, Там і знайдеш зілля свого щастя.