Question

ДОПОМОЖІТЬ!!!! Розповідь '' Мій друг Дік-Сент''

Answer 1

Відомий французький письменник Жуль Верн у своєму захоплюючому романі «П’ятнадцятирічний капітан» зобразив надзвичайні пригоди юного Діка Сенда і його невеличкої команди у відкритому океані і тропічних нетрях Африки.Дік Сенд був безбатченком і виховувався в дитячому будинку. Навіть своє ім’я він отримав на честь випадкового перехожого , який знайшов маленьку дитину, а прізвище у нього з’явилося на згадку про те місце, де його знайшов цей перехожий. Хлопчик виявився на диво розумним і вже в чотири роки він навчився писати, читати і рахувати. А вже у вісім років Дік Сенд пішов служити юнгою на корабель, де зовсім швидко зарекомендував з найкращої сторони і виділився так, що невдовзі капітан порекомендував Діка власникові корабля Велдону, який віддав хлопця навчатися у школу.У п’ятнадцять років, після закінчення школи, хлопець ступив на палубу шхуни «Пілігрим» – одного з найкращих кораблів Велдона, куди був прийнятий на посаду молодшого матроса. Завдяки своїм якостям Дік Сенд швидко став вправним матросом і розумним моряком, тому саме йому капітан шхуни доручив корабель, коли вирушив разом з командою на полювання за китом.Коли трапилося нещастя і команда шхуни на чолі з капітаном загинула на полюванні, Дік вирішив взяти усю відповідальність за життя пасажирів і команди на себе. Під час своїх пригод юнакові довелося пережити і загибель судна, і зраду Негору, і смертельно небезпечні пригоди в африканських болотах і джунглях. Увесь час, доки Дік Сенд та його друзі знаходилися на шляху до порятунку, хлопець зовсім не думав про себе, а уболівав за долю місіс Велдон, її сина Джека та інших членів своєї маленької команди. Витривалість, кмітливість, мужність і відповідальність разом з посильною допомогою друзів дали змогу Діку Сенду і його підопічним врешті-решт врятуватися і дістатися рідної країни.Дік Сенд залишався ватажком своєї невеличкої команди і після того, як «Пілігрим» розбився об рифи, а пасажири шхуни опинилися на узбережжі тропічної Африки. Під час подорожі на долю юнака та його друзів випало чимало іспитів, але найважче за все було Діку Сенду тоді, коли від його дій, рішень і вчинків залежало життя і доля тих людей, які повністю йому довірилися. Під час неймовірно важкої і довгої подорожі Діку довелося перебороти на своєму шляху багато перешкод – і океанські простори, і африканські джунглі, і зраду та підступність. Під час пригод мужність, рішучість і твердість характеру зробили хлопця справжнім героєм. Працьовитість і наполегливість допомогли Діку здобути потрібні знання і повагу не тільки своїх друзів, а й сторонніх людей. Незважаючи ні на що Дік Сенд залишився простим і сором’язливим хлопцем. В той же час юнак не пасує перед труднощами, вміє вірно аналізувати, що відбувається навколо нього і майже завжди знаходить вірне рішення. Він справжній товариш, відважний і шляхетний, сміливо зустрічає небезпеку і переборює її. І я була б дуже задоволеною, якби Дік Сенд був моїм другом, бо з такими друзями можна пережити будь-які неприємності і подолати будь-які труднощі. Сподіваюсь, що і в наші часи є таки хлопці, які за своїм характером і своєю поведінкою схожі на Діка Сенда, сподіваюсь, що я обов’язково зустріну такого хлопця і він стане моїм найкращім другом і товаришем.  

Answer 2

Звісно, я допоможу вам написати розповідь про "Мого друга Діка-Сента". Ось моя версія цієї історії:

Мій друг Дік-Сент був дивним хлопцем, який завжди відповідав на запитання одним словом і здавався завжди дуже замисленим. Ми познайомилися на початку нашого першого року в університеті, коли я був на факультеті інженерії, а він - на факультеті психології.

На перший погляд, ми не мали нічого спільного, але з часом ми знайшли багато спільних інтересів. Дік-Сент був захоплений музикою, особливо рок-музикою, і мав велику колекцію вінілових платівок. Ми часто слухали музику разом і ділилися своїми улюбленими гуртами.

Одного разу, коли ми гуляли по парку, Дік-Сент почав розповідати мені про свою сім'ю. Я дізнався, що його батько помер, коли він був ще маленьким, і його мати була важкохвора. Дік-Сент був єдиним, хто міг допомогти своїй матері, і він часто був занадто зайнятий, щоб проводити час з друзями.

Я дізнався, що Дік-Сент був дуже відданий своїй сім'ї, і я дуже цінував його за це. Я зрозумів, що, хоча він був замкнутим і міг здатися дещо суворим, він був дуже заботливим і співчутливим другом.

З часом ми закінчили університет і роз'їхалися по різних містах, але ми залишалися в контакті. Я завжди згадував наші спільні моменти і завжди був радий почути від Дік-Сента.

Одного разу,