Question

Що тке середнавична школа

Answer 1

476 році, ослаблена внутрішніми суперечностями рабовласницького ладу, перестала існувати Римська Імперія, яка занепала під тиском варварських племен. В історії Європи розпочався новин етап історичного розвитку, який умовно називається Середньовіччям. На зміну рабовласницькому ладу прийшло феодальне суспільство, в якому політична влада належала світським і духовним феодалам. Ідеологічною твердинею феодалізму стали релігія і церква, які монополізували науку, мистецтво та освіту.

Епоха феодалізму успадкувала від Римської Імперії християнську релігію в її західному різновиді, що відома з 1054 р. під назвою "католицизм". Християнська церква стала головною ідеологічною силою європейського феодалізму. Весь розвиток культури та освіти Середньовіччя відбувався в світлі релігійної думки католицизму. Середньовічна церква категорично заперечувала майже всю спадщину античного світу в галузі культури.

Учені-церковники Середньовіччя, відомі в історії під назвою "схоластів" (від слова "схола", тобто "школа"), - це професори, що прославилися своїми вченими богословськими творами. Вони прикладали всі свої таланти та знання до того, щоб узгодити вчення та канони церкви з тими випадковими уривками наукових відомостей, які їм пощастило знайти в перекладах праць великого філософа давнини Аристотеля.

Усі існуючі в ті часи школи знаходилися на утриманні церкви. Церква ж і визначала програми навчання і обирала склад учнів. Школи були трьох типів: монастирські, які відкривалися при монастирях для хлопчиків, що готувалися до релігійної діяльності (так звані "внутрішні школі”), та для синів світських феодалів “зовнішні школи"), єпископські чи кафедральні, що відкривалися при єпископських резиденціях і також поділялися на дві категорії; церковно-приходські школи, які утримувалися повітовими священиками.

Повітові та "зовнішні" монастирські і єпископські школи відвідували хлопчики віком від 7 до 15 років, де їх навчали читати, писати, рахувати і церковному співу. Всі учні вчилися в одному приміщенні, але кожен виконував особисте певне завдання. Точно встановленого строку навчання і навчальних програм не існувало. Спочатку учні зазубрювали молитви і псалми, а потім вчилися читати релігійні книги, писати, співати, вивчали арифметику (додавання, віднімання, множення ). Книжки були рукописні і перші з них навіть без великих літер і розділових знаків. Тому доводилося навчатися не тільки складати літери в слова, а й розмірковувати, яка літера до якого слова відноситься. Навчання проводилось катехізичним способом (запитань і відповідей). Учні заучували відповіді па запитання, що ставив учитель, не розуміючи їхнього змісту.

Нерозуміння вихователями особливостей дитячої психіки, відсутність елементарних методичних знань у вчителів призводили до того, що навчальний матеріал вони "втовкмачували" в голови учнів за допомогою різок та інших форм покарань.

Дещо ширшим був зміст навчання у "внутрішніх" школах. Від своїх служителів церква вимагала не так вже й багато: знати молитви, вміти читати латиною Євангеліє (навіть і не розуміючи змісту прочитаного), знати процес проходження церковних ритуалів. " .

У своїх школах церква не могла обійтися без деяких елементів світської освіти, яку феодальне суспільство успадкувало від Давнього Світу. Пристосувавши їх до своїх потреб, церква стала мимовільною їхньою хранителькою. Античні дисципліни, що викладалися в церковних школах, називались "сім вільних мистецтв". Під ними розумілися: граматика, риторика, діалектика (так званий "тривіум" - три шляхи знань, чи перша ступінь навчання) та арифметика, геометрія, астрономія, музика (так званий "квадривіум" - чотири шляхи знань, чи друга ступінь навчання). Але "вільні мистецтва” Середньовіччя були лише віддаленою подобою того, що викладалося в античних школах.

Answer 2

Середньовічна школа відображала освітній підхід та методи, характерні для періоду середньовіччя, який тривав приблизно з 5-го по 15-те століття. У цей період освіта була в основному спрямована на підготовку духовенства та аристократії, і лише обмежена частина населення отримувала освіту.

Основні риси середньовічної школи:

1. Зміст освіти: Освіта була цілком релігійною та теологічною. Головними предметами вивчення були теологія, філософія, латинська мова та граматика. Ціллю було не лише освітлення, але й виховання духовних лідерів.

2. Методи навчання: Навчання ґрунтувалося на пам'яті та репродукції знань. Учні повторювали та вивчали тексти на латині, звертаючи увагу на граматику та риторику. Викладання відбувалося у формі монологу, де вчитель передавав знання учням.

3. Організація: Школи були невеликими, зазвичай при храмах чи монастирях. У них викладали священники або монахи. Учні були розділені за віком та знаннями.

4. Соціальний аспект: Освіта була доступна переважно чоловікам з аристократичних родин чи майже винятково тим, хто планував стати духовними чи займати високі посади в церкві.

5. Мови: Основною мовою навчання була латина. Це була мова наукових та релігійних текстів у той період, і вона залишалася ключовою мовою для освіти протягом тривалого часу.

6. Розвиток науки та мистецтва: Навчання філософії та теології сприяло розвитку цих напрямів. Однак, в цілому, середньовічна освіта була обмеженою в порівнянні з подальшими етапами історії.

Наслідком цього періоду стало те, що багато знань та культурних артефактів було втрачено чи забуто, але деякі знання передавалися та розвивалися далі, відкриваючи шлях до подальшого розвитку освіти та науки.

Сучасна шкільна система використовує значно більш різноманітні підходи до навчання, зосереджуючись на розвитку критичного мислення, практичних навичок та готовності до соціального життя. Історичний досвід середньовіччя визначив деякі аспекти освіти, але сучасна система освіти стала більш універсальною та доступною для широкого кола людей.