Question

Порівняйте політичний і соціально-економічний розвиток країн Європи та Америки в першій половині 19 ст.

Answer 1

В 1815 г. после окончания в Европе наполеоновских войн некоторые ведущие политики пыта­лись всюду восстановить порядки, существовавшие до Великой французской революции конца XVIII в. Однако эти попытки были обречены на провал.

Стремление к переменам вызывает вскоре новую волну рево­люций. В 20-х гг. XIX в. происходили революции в Испании, италь­янских государствах. В зависимых странах усиливается освободи­тельная борьба. Автономию, а затем независимость получают Гре­ция, Сербия. Начинается деколонизация - провозглашение неза­висимости колоний. Первой такой колонией стала Гаити, где еще в 1791 г. началось восстание рабов. Война Наполеона в Испании вызвала образование в 1810 г. независимых государств в Латин­ской Америке. Правда, затем испанцам удалось восстановить свою власть всюду, кроме будущей Аргентины. В 1815 г. восстания вспых­нули вновь. Повстанческие армии во главе с С. Боливаром и Х. Сан­Мартином вели тяжелые бои с испанскими войсками. К 1825 г. в Латинской Америке возникло около десяти независимых госу­дарств.

В 1830 г. во Франции произошла революция, свергшая короля Карла Х. . Королем стал Луи Филипп, его власть была ограничена конституцией. Тогда же Бельгия отделилась от Голландии и стала независимым государством. В 1848-1849 гг. произошла общеевро­пейская революция, которая началась с событий во Франции. За­говоры тайных обществ, вооруженные восстания сопровождали все правление Луи Филиппа. Однако в течение многих лет удава­лось справляться с этими выступлениями. Одновременно проис­ходило бурное экономическое развитие страны, в политической сфере сделаны серьезные шаги к созданию системы конституци­онной монархии. Но экономический кризис, неурожай и ошиб­ки правительства привели к новой революции. 22 февраля 1848 г. тайные революционные общества начали выступления, поддер­жанные массой парижан. Во Франции была провозглашена рес­публика.

Вскоре революция перекинулась на другие страны. Вооружен­ные восстания прокатились по Германии и Италии. Кроме свер­жения феодальных правителей революционеры выступали за объ­единение этих стран. Самой длительной стала революция в Венг­рии, где была провозглашена независимость и развернулась война против австрийского господства. Венгерские войска капитулиро­вали в 1849 г. после вступления в войну по просьбе австрийского императора русской армии. Однако вскоре Австрия пошла на рас­ширение прав Венгрии. С 1867 г. империя Габсбургов стала назы­ваться Aвстро-Венгрией. В самой Франции в июне 1848 г. произошло восстание парижских рабочих, подавленное войсками. В декабре 1848 г. президентом Франции был избран племянник Наполеона Луи Бонапарт, провозгласивший себя в 1852 г. императором На­полеоном 111 .

В Великобритании благодаря маневрированию правительства удалось избежать революции. Еще в 1832 г. была проведена избира­тельная реформа, расширившая число людей, имевших право го­лоса на выборах в парламент. В 30-40-е гг. XIX в. развертывается чартистское движение за введение всеобщего избирательного права. Чартисты применяли мирные средства (сбор подписей и подачу их в парламент), однако происходили демонстрации, стачки и даже восстания. Чартистам не удалось полностью добиться своих целей, но избирательные права постепенно расширялись. Нача­лась и борьба ирландского народа за свободу.

Революции 1848-1849 гг. способствовали искоренению всюду остатков феодализма, усилению либеральных и демократических идей. Усиливается борьба за объединение Италии и Германии. В Италии решающим событием стал поход Дж. Гарибальди с «ты­сячью» добровольцев в 1860 г. против Неаполитанского королев­ства. В 1861 г. большая часть Италии была объединена под властью короля Сардинского королевства Виктора Эммануила. В 1870 г. ита­льянские войска заняли Рим. Объединение Германии происходи­ло под главенством Пруссии, во главе которой фактически стоял о. Бисмарк. Войны с Данией и Австрией привели к расширению пределов Пруссии и образованию Северогерманского союза. Во франко-прусской войне была разгромлена армия Наполеона III. Императора свергли, и во Франции в 1870 г. была провозглашена республика. В 1871 г. в оккупированном Версале объявили о созда­нии Германской империи, во главе ее стал прусский король Вильгельм 1.

Answer 2

Політичний розвиток країн Європи та Америки в першій половині 19 ст.

У першій половині 19 століття політичний розвиток країн Європи та Америки був досить різним. Нижче наведено порівняння політичного розвитку цих регіонів.

Європа: - У багатьох країнах Європи в першій половині 19 століття продовжували діяти монархічні системи правління. Однак, в цей період відбувалися різні політичні зміни, такі як Французька революція та наслідуючі її революційні рухи в інших країнах Європи. Ці зміни призвели до зміни політичного ландшафту та впровадження нових форм правління, таких як республіки та конституційні монархії. - Наприклад, Франція пережила Французьку революцію (1789-1799), яка призвела до кінця монархії та встановлення республіки. Пізніше, в 1804 році, Наполеон Бонапарт став імператором Франції. Його правління було характеризоване розширенням французької імперії та впровадженням реформ, таких як Кодекс Наполеона. - У Великій Британії в першій половині 19 століття відбулися реформи, що розширили політичні права. Наприклад, Реформа 1832 року розширила виборче право та зменшила вплив поміщиків на політичну систему.

Америка: - В першій половині 19 століття Америка пережила важливі політичні зміни, пов'язані зі своєю незалежністю та становленням як держави. Наприклад, Сполучені Штати Америки оголосили свою незалежність від Великої Британії в 1776 році та стали республікою. - У першій половині 19 століття Америка також пережила розширення своїх кордонів через придбання нових територій. Наприклад, придбання Луїзіани від Франції у 1803 році та придбання Флориди від Іспанії у 1819 році. - У 1861 році розпочалася Громадянська війна в США, яка мала великий вплив на політичний розвиток країни. Ця війна призвела до закінчення рабства та зміни політичного ландшафту.

Соціально-економічний розвиток країн Європи та Америки в першій половині 19 ст.

Соціально-економічний розвиток країн Європи та Америки в першій половині 19 століття також був різним. Нижче наведено порівняння соціально-економічного розвитку цих регіонів.

Європа: - У багатьох країнах Європи в першій половині 19 століття продовжували діяти феодальні та селянські структури. Проте, в цей період відбувалися зміни в економічній сфері, такі як розвиток промисловості та зростання міського населення. - Промислова революція, яка почалася в кінці 18 століття у Великій Британії, поширилася на інші країни Європи в першій половині 19 століття. Це призвело до зростання виробництва та розвитку фабричної системи. - У багатьох країнах Європи також відбувалися зміни в сільському господарстві. Наприклад, в Англії були проведені земельні реформи, які призвели до зміни власності на землю та розвитку комерційного сільського господарства.

Америка: - В першій половині 19 століття Америка також пережила промисловий розвиток та зростання міського населення. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки розвивалася промисловість, зокрема вугільна та залізорудна промисловість. - Зростання населення та розвиток промисловості сприяли розвитку транспортної інфраструктури. Наприклад, було побудовано залізниці, що сприяли збільшенню торгівлі та зв'язку між різними регіонами країни. - У першій половині 19 століття Америка також пережила розширення свого територіального володіння через придбання нових земель. Це створило нові можливості для сільського господарства та розвитку нових промислових регіонів.

Загальні висновки: - Політичний та соціально-економічний розвиток країн Європи та Америки в першій половині 19 століття був впливований різн