Question

Вкажіть особливості та головні риси національної політики Польщі, Румунії, Чехословаччини щодо українського населення,політика якої держави була найбільш жорстокою по відношеннюдо Західноукраїнських земель в 1921-1939 рр.срочно!!!даю 40 балов​

Answer 1

Відповідь:

Під час окупації Західноукраїнських земель в 1921-1939 роках Польщею почалась полонізація. Був заборонений вжиток української мови в адміністраціях та інших державних установах, було проведено масові чистки в державних і повітових установах і звільнено звідти всю українську інтелігенцію, ліквідовано всі українські кафедри Львівського університету і введено дискримінацію на вступ для україномовних студентів, почалось закриття українських шкіл ( кількість українських шкіл зменшилася з 3662 до 144 ), в 1934 роцібув заснований концтабір, в якому більшість в'язнів були українськими політичними в'язнями.

На Буковині Румунія проводила політику румунізації, під час якої багато українських шкіл зазнали повної румунізації, у 1919 році згідно з переписом більшість населення було румунами у 1924 році румунська влада видала закон, згідно з яким усі румуни, котрі «загубили матірну мову», мають давати освіту дітям лише в румунських школах.

Чехословаччина не проводила дискримінаційну політику на Західноукраїнських землях, крім зміни офіційної мови на чехословацьку.

Отже, політика Польщі була найбільш жорстокою по відношенню  до Західноукраїнських земель в 1921-1939 роках.

Answer 2

Польща, Румунія та Чехословаччина мають різні особливості та головні риси національної політики щодо українського населення. Зокрема, українці у цих країнах стикалися з різними рівнями дискримінації та пригнічення.

Польща мала найбільш складні відносини з українським населенням у період між 1921 і 1939 роками. Після закінчення Першої світової війни, Польща отримала Західноукраїнські землі, де проживало значне українське населення. Протягом цього періоду, польська влада впроваджувала політику полонізації, спрямовану на утвердження польської культури і мови на цих територіях. Українці стикалися з обмеженнями у використанні української мови, отриманні освіти та влади. Були приклади насильства та репресій проти українського населення, таких як масові депортації, заборона українських культурних та політичних організацій.

У Румунії, українське населення також стикалося з дискримінацією та пригніченням. Однак, національна політика Румунії була менш жорстокою порівняно з Польщею. Українці в Румунії мали обмежені права, але їм було дозволено зберігати свою культуру та мову. Також, українці мали представників у парламенті та можливість отримати освіту українською мовою. Однак, влада все ж дотримувалася політики румунізації та спрямовувала зусилля на зміцнення румунського впливу на території з проживанням українського населення.

У Чехословаччині, українці також стикалися з дискримінацією, але рівень пригнічення був меншим порівняно з Польщею. Українці мали право на освіту та використання української мови. Також, українці мали свої культурні та політичні організації, які сприяли збереженню української ідентичності.

Отже, можна сказати, що Польща була найбільш жорстокою по відношенню до Західноукраїнських земель у період між 1921 і 1939 роками. Румунія та Чехословаччина також мали свої політики щодо українського населення, але рівень пригнічення був меншим.