Question

Випишіть правове становище селян в Гетьманщині СРОЧНООООО ПЖЖЖ ДАЮ 30 БАЛОВ

Answer 1

Ответ:

Його соціально-економічне та правове становище від середини XIV ст. усе більше ускладнюється. Колишні категорії селян Київської Русі із зміною політичного статусу українських земель поступово трансформуються і набувають характеру, що відповідав економічним інтересам литовсько-польської влади.

Селянство було неоднорідним. Залежало від форм феодальної експлуатації та характеру повинностей. Його поділяють на три групи: чиншове, тяглове, службове.

Чиншові селяни або данники, які сплачували феодалам натуральну і грошову ренту (чинш). Данники - це особисто вільні та економічно незалежні селяни-общинники, які були спадкоємцями господарсько-правових ознак смердів часів Київської Русі. У ході формування фільваркової системи ця категорія селянства поступово зникає.

Тяглові селяни (включали різні групи раніше безземельних селян), які вели господарство на безземельних ділянках, що належали феодалам. Основними формами експлуатації цієї категорії селянства була відробіткова рента (панщина), державні податки (серебщина), державні повинності (будування мостів, прокладання доріг, ремонт замків).

Службові селяни - це ремісники, рибалки, конюхи, бортники, які обслуговували двір феодала. Окрім основної роботи, вони залучалися до відбування панщини та сплачували данину.

У процесі зростання феодального землеволодіння, утвердження фільваркової системи відбувається зближення між різними категоріями селянства та відчуження його від власності на землю. З кінця XV ст. - протягом першої половини XVI ст. право на землеволодіння еволюціонує. Литовські статути (1529,1566 рр.) обмежили право власності селян на землю та прискорили процес її захоплення феодалами. На відібраних землях шляхта влаштувала свої фільварки, вважаючи ці землі за свою власність.

На українських землях у складі Великого князівства Литовського закріпачення селян розпочалося з 1447 р. Кріпаками вважалися селяни які не мали власного господарства і жили у чужих дворах («підсусідки»), та збіднілі селяни, яким дозволялося освоювати цілинні землі за межами орних полів («загородники»). У 1543 р. було заборонено переходити від одного до іншого пана. «Устав на волоки» (1557 р.) встановив дводенну панщину, а останню крапку в законодавчому оформлені кріпосного права поставили «артикулі» польського короля Генріха Валуа (1573 р.) та третій Литовський Статут (1588 р.). Ці закони:

- позбавляли селян права розпоряджатися своїм майном;

- тривалість панщини визначалася волею пана;

- селянин, який прожив на землі феодала 10 років, ставав його кріпаком.

Answer 2

У період Гетьманщини (XVII-XVIII ст.) селяни знаходилися у становищі підданого на землі, яку володіли поміщики. Вони мали обмежені права і свободи, такі як право на землю, право на самоврядування та вільний вибір місця проживання. Селяни були зобов'язані платити податки та виконувати примусові роботи на землях поміщиків. Водночас, гетьмани намагалися поліпшити становище селян шляхом зменшення податків та інших обов'язків, а також захищали їх від зловживань поміщиків. Однак, загальне правове становище селян на території Гетьманщини можна вважати обмеженим та нерівним у порівнянні з іншими верствами населення.

Answer 3

В Гетьманщині, яка існувала в XVII столітті, селяни мали досить складне правове становище. У цей період в Україні існувала феодальна система, де поміщики володіли значною частиною землі, а селяни працювали на цих землях у вигляді кріпаків.

Кріпацтво було основною формою залежності селян в Гетьманщині. Селяни були зобов'язані працювати на земельних власників, виконувати різноманітні обов'язки та сплачувати певну частину своїх врожаїв або грошовий внесок. Вони не мали права вільно розпоряджатися своєю працею, землею або майном.

Селяни також підлягали різним податкам та обов'язковим платежам, які встановлювалися власниками землі або державою. Ці платежі, такі як податок на землю або деякі види облог, можуть суттєво зменшувати дохід селян та погіршувати їхні умови життя.

Однак, варто зазначити, що в Гетьманщині існували також деякі обмеження на повну свавільну діяльність поміщиків. Наприклад, залежно від законодавства та договорів, які укладалися між поміщиками та селянами, установлювалися певні права та обов'язки для обох сторін. Також, в деяких випадках селяни мали можливість викупити свою свободу або отримувати землю в оренду.

Загалом, становище селян в Гетьманщині було складним та залежним від рішень поміщиків та держави. Вони не мали повної свободи та прав, але водночас існували деякі обмеження на поведінку поміщиків. Важливо зазначити, що це описує правове становище селян в конкретний історичний період, і ситуація може відрізнятися в різних регіонах та в різні періоди.