Question

Срочно пожалуйста!!!!! Даю 50 балов!!! 1) Чим, на Вашу думку, був аншлюс Австрії: «родинною німецькою справою», як його назвав А. Гітлер, чи окупацією? 2) Британський міністр С. Гор у період загострення «судетської проблеми» заявив: «Потрібно кинути собаці кістку, щоб він хоч на якийсь час перестав гавкати». Кого міністр мав на увазі та як називають політику з таким світоглядом? 3) На що розраховували Велика Британія та Франція, підписуючи Мюнхенський пакт, і як на ці сподівання вплинула окупація Німеччиною Чехословаччини? 4) Чому, на Вашу думку, переговори між СРСР, Великою Британією та Францією про створення системи колективної безпеки в Європі закінчилися провалом?

Answer 1

Ответ:

ответ

Объяснение:

1. Аншлюс Австрії, як і окупація, був порушенням суверенітету держави. Незважаючи на те, що багато австрійців підтримували ідею об'єднання з Німеччиною, відбулось це під тиском нацистської Німеччини і без дозволу австрійської влади.

2. Британський міністр С. Гор мав на увазі Німеччину та її лідера Адольфа Гітлера, який вимагав передачі Судетської області Чехословаччини. Така політика зазвичай називається "апелятивною політикою" - намаганням уникнути конфлікту за будь-яку ціну, навіть якщо це означає уступку вимогам агресора.

3. Велика Британія та Франція розраховували, що Мюнхенський пакт зупинить нацистську агресію в Європі і запобіжить війні. Однак, окупація Німеччиною Чехословаччини показала, що пакт не працює, а німецький режим може просувати свої територіальні претензії без жодних наслідків.

4. Переговори між СРСР, Великою Британією та Францією про створення системи колективної безпеки в Європі закінчилися провалом з кількох причин. По-перше, Велика Британія та Франція боялися, що СРСР може використовувати таку систему для своїх власних цілей, і не були готові повністю довіряти радянському режиму. По-друге, СРСР не був запрошений на Мюнхенську конференцію, і це спричинило недовіру між сторонами.

Answer 2

1) Аншлюс Австрії: родинна німецька справа чи окупація?

Аншлюс Австрії, який відбувся у 1938 році, був анексією Австрії нацистською Німеччиною. Адольф Гітлер вважав цей процес "родинною німецькою справою" і стверджував, що населення Австрії бажає об'єднання з Німеччиною. Однак, цей термін "родинна німецька справа" був використаний для виправдання нацистської агресії та окупації Австрії. Таким чином, можна сказати, що аншлюс Австрії був окупацією [[1]].

2) Вислів С. Гора та політика з таким світоглядом

Вислів, який ви цитуєте, належить британському міністру зовнішніх справ Семюелю Гору. Він був вимовлений у контексті загострення "судетської проблеми" у 1938 році, коли Німеччина вимагала від Чехословаччини відступу територій з населенням німецького походження. Гор висловив думку, що потрібно задовольнити нацистську Німеччину, щоб уникнути війни, навіть якщо це означає пожертвувати інтересами інших країн. Така політика, яка віддає перевагу уступкам перед нацистською агресією, називається апеляціонізмом або політикою "подачі кістки псу" [[2]].

3) Сподівання Великої Британії та Франції при підписанні Мюнхенського пакту та його наслідки

Велика Британія та Франція підписали Мюнхенський пакт у вересні 1938 року з надією, що це уникне війни з нацистською Німеччиною. Пакт передбачав уступки Німеччині, зокрема передачу Судетського регіону Чехословаччині. Велика Британія та Франція сподівалися, що ці уступки задовольнять нацистську агресію і збережуть мир у Європі.

Однак, наслідком Мюнхенського пакту було посилення нацистської Німеччини та її впливу в Європі. Це стало кроком до подальшої агресії та окупації інших країн, таких як Польща. Таким чином, сподівання Великої Британії та Франції на збереження миру через Мюнхенський пакт не виправдалися, а навпаки, сприяли посиленню нацистської агресії [[3]].

4) Провал переговорів про створення системи колективної безпеки в Європі

Переговори між СРСР, Великою Британією та Францією про створення системи колективної безпеки в Європі закінчилися провалом з кінця 1930-х років. Ці переговори велися з метою створення союзу країн, який би гарантував безпеку та стримував агресію нацистської Німеччини.

Однак, переговори провалилися з кількох причин. По-перше, британська та французька сторони не довірили радянському Союзу та його лідеру Йосипу Сталіну. Вони боялися, що СРСР може використати такий союз для своїх власних імперських амбіцій.

По-друге, британська та французька сторони не були готові зробити необхідні уступки СРСР, зокрема щодо гарантій безпеки для країн Східної Європи. Вони вважали, що такі уступки можуть порушити баланс сил у регіоні та загрожувати їхнім власним інтересам.

Таким чином, провал переговорів про створення системи колективної безпеки в Європі був наслідком недовіри та незгоди між сторонами, а також недостатньої готовності до уступок [[4]].

Note: The information provided above is based on search results and historical knowledge.