Question

Заснування міст на слобожанщині причини і наслідки срочно , пожалуйста))​

Answer 1

Ответ:

Слобідська Україна (друга назва – Слобожанщина) – історична область, до якої входила територія сучасних Харківської, східна частина Сумської, північ Донецької та Луганської областей України; південно-східна частина Воронезької, південно-західна частина Бєлгородської, південь Курської областей Росії.

Починаючи від другої половини XVI ст., а особливо з 30-х pp. XVII ст., Слобожанщину почали поступово заселяти українські селяни й козаки з Лівобережної та Правобережної України, які втікали від польсько-шляхетського гноблення.

У 1638 р. сюди переселилися учасники козацького повстання на чолі з Я. Острянином (вони оселилися в Чугуєві). У 1652 р. велика група селян і козаків Чернігівського та Ніжинського полку на чолі з І. Дзиковським заснувала Острогозьк, а переселенці з містечка Ставищі Білоцерковського полку на чолі з Г. Кондратьєвим, які оселилися на Суминому городищі, заснували Суми.

Масове переселення до Слобожанщини українського населення розпочалося у другій половині XVII ст. і було пов'язане з Руїною. У верхів'ях Сіверського Дінця, Ворскли, Псла та басейнах інших річок переселенці заснували чимало нових поселень. Наприкінці XVII ст. населення Слобожанщини налічувало близько 250 тис. осіб, серед яких більшість становили українці.

Поселення, які засновували переселенці на нових землях, називалися "слободами" (звідси й назва "Слобідська Україна"). Одночасно Слобожанщину заселяли московські служилі люди, які перебували під управлінням царських воєвод.

У Слобідській Україні існував козацький устрій. У 50-х pp. XVII ст. царський уряд сформував з українських переселенців козацькі слобідські полки: Острогозький (Рибинський), Охтирський, Сумський, Харківський. У 1685 р. було створено Ізюмський полк. Полки були як військовими козацькими підрозділами, так і адміністративно-територіальними одиницями. Старшину обирали на загальних козацьких радах.

Полкове управління складалося з полковника і полкової старшини: обозного, судді, осавула, хорунжого, двох писарів. Полки поділялися на сотні. Сотенне управління складалося з сотника, отамана, осавула, хорунжого і писаря. Адміністративними, судовими, фінансовими й військовими справами в полках відали полковники, у сотнях – сотники.

Полковників обирали довічно. Крім того, на Слобожанщині нерідко траплялося успадкування посади полковника. Це було пов'язано з особливостями заселення краю: полковники, як правило, були ватажками переселенських груп. Полковники підпорядковувалися безпосередньо бєлгородському воєводі. Обраного полковника спочатку погоджував бєлгородський воєвода, а потім пропонував цареві затвердити на цій посаді. Посади гетьмана на Слобожанщині не було.

Царський уряд використовував українських переселенців для господарського освоєння та охорони південних кордонів Московської держави від нападів кримських і ногайських татар, постачав їм зброю, продовольство, зберігав за переселенцями козацькі привілеї і самоврядування. Система землеволодіння у Слобожанщині мала свої особливості. У другій половині XVII ст. там ще було багато незаселених земель і діяло право займанщини. Кожен поселенець міг вільно займати стільки землі, скільки був спроможний обробити. Із часом із метою регулювання займанщини навколо міста або села стали визначати певну земельну ділянку, яка розподілялася серед поселенців. Лісами, луками, річками та озерами населення користувалося спільно. Кожен полк мав певний резерв незайманих земель, якими розпоряджався полковник. Однак багато поселян відмовлялися від наділів із полкового фонду, оскільки за них необхідно було записуватися в козаки й нести важку і небезпечну військову службу. Тому селяни здебільшого оселялися на землях полкової й сотенної старшини, де мали можливість заводити досить велике господарство. Одержуючи у власність ділянку, вони мали ходити за неї на відробітки – виконувати панщинні роботи.

Козацька старшина захоплювала громадські угіддя, змушувала дрібних господарів за безцінь продавати свої ділянки, володіла селами і хуторами. Упродовж другої половини XVII ст. відбувався процес перетворення багатої старшини на великих землевласників. Серед великих землевласників Слобідської України можна назвати родини полковників Шидловського, Донця, Кондратьєва.

Answer 2

На жаль, ваш запит містить помилку в тексті ("Заснування міст на Слобожанщині причини і наслідки срочно, пожалуйста))"), і я не можу повністю зрозуміти ваше питання. Якщо ви маєте на увазі розповідь про заснування міст на Слобожанщині (регіон в Україні), я можу вам надати загальну інформацію.

Слобожанщина - історичний регіон в північній частині України, який включає Харківську, Сумську, та Луганську області. Процес заснування міст у цьому регіоні може бути пов'язаний з кількома факторами:

1. Географічне положення: Слобожанщина знаходиться в рівнинній частині України, що сприяє заснуванню міст для торгівлі та обробки сільськогосподарської продукції.

2. Економічні потреби: Заснування міст може бути пов'язане з розвитком промисловості, ремесел та інших видів господарської діяльності, що створює потребу у населенні та інфраструктурі.

3. Стратегічне значення: У деяких випадках заснування міст може бути пов'язане з їх стратегічним положенням, наприклад, на кордонах чи важливих транспортних вузлах.

4. Культурні та історичні фактори: Розквіт культури та історичні події також можуть вплинути на заснування міст, особливо якщо вони залучають увагу нових жителів та інвесторів.

Щодо наслідків заснування міст, вони можуть включати розвиток економіки, зростання населення, розширення інфраструктури, але також можуть призвести до проблем, таких як забруднення довкілля, транспортні та соціальні виклики.

Якщо ваше питання було спрецифікованіше, будь ласка, уточніть його, і я намагатимусь надати більше конкретної інформації.