Question

Поможіть пж 50 балов +лучший : яким було Українське село в 19ст

Answer 1

Відповідь:

Життя українських селян не змінилося з попередніх часів. Як і раніше, села закладали поблизу річок та озер, утворюючи вулиці, обабіч яких стояли хати й простягалися городи. Традиційними були зовнішній вигляд та внутрішнє опорядження хат. Про те, яким був побут українських селян, якими клопотами вони переймалися, якими були звичаї українського села, довідуємося з творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя. У другій половині 19 - на початку 20 ст. картини селянського побуту майстерно змальовували Панас Мирний та Іван Нечуй-Левицький, з творами яких познайомитеся на уроках української літератури.

Цінним історичним джерелом є рукописні ілюстровані альбоми Домініка П’єра де ла Фліза, француза за походженням, який від 20-х років 19 ст. був лікарем на Київщині. У службових поїздках Київщиною він не лише надавав медичну допомогу, а й занотовував почуте й побачене. Записи доповнював малюнками. Ось як де ла Фліз розповідає про побут українських селян: «Селянські житла (на Київщині) скрізь збудовані з дерева, вони, як правило, теплі взимку. Їх зовнішнє й внутрішнє планування всюди майже однакове... Майже всі хати вкриті соломою. Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору без вікон. У кімнаті завжди є піч. Хати заможніших селян часом просторіші, кімнати не такі тісні, у них більше порядку й чистоти, досить часто вони побілені всередині і ззовні. Внутрішнє впорядкування кожної

хати майже скрізь однакове. В усіх помешканнях завжди можна бачити в кутку кімнати напроти дверей грубо намальовані образи святих у більшій чи меншій кількості, прикрашені натуральними висушеними квітами та білими рушниками, вишитими червоними узорами. У їхніх помешканнях зовсім немає меблів, хіба що іноді шафа і декілька простих стільців.

Пояснення:

Answer 2

Ответ:

Життя українських селян не змінилося, як було раніше. Як і раніше, села будували біля річок та озер, утворюючи вулиці, обсаджені будинками та садами. Зовнішнє та внутрішнє оздоблення будинку традиційне. З творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя дізнаємося про життя українських селян, про що вони дбають, які звичаї українських сіл.

Ось як описує життя українських селян де ля Фліс: «Селянські хати (на Київщині) скрізь дерев’яні, а зими зазвичай теплі. Зовнішній та внутрішній плани у них майже скрізь однакові...майже. всі хати всі вкриті соломою.Взагалі будинки в селі дуже маленькі і рідко мають одну кімнату, спереду передпокій, а з іншого боку комора без вікон, в кімнаті завжди є піч. Будинок заможного селянина Іноді просторіше, кімнати менш тісні, більш впорядковані й чисті, їх часто розписують всередині і зовні.

Внутрішнє сортування кожного будинку скрізь майже однаковий. У всіх кімнатах завжди можна побачити в кутку кімнати перед дверима більш-менш замальовані фігури святих, прикрашені натуральними засушеними квітами та білими рушниками, вишитими червоними візерунками. У їхніх кімнатах взагалі немає меблів, за винятком іноді шафи та кількох простих стільців.

Answer 3

В 19 столітті українське село розглядалось як основна одиниця сільського господарства та життя. Село було центром сільськогосподарської діяльності, де проживали селяни, які займалися сільським господарством і тваринництвом.

Основним джерелом праці українського села в 19 столітті було землеробство. Селяни займалися обробкою землі, вирощували зернові культури (пшеницю, ячмінь, гречку), вегетаційні культури (картоплю, буряк), а також обробку льону та конопель. Зерно та інші продукти землеробства використовувалися для власного споживання, а також для продажу на ринку.

У селі також розвивалися ремесла, які забезпечували селян життєвими потребами. Серед них були ковальська, шевська, стрічкарська, ткацька майстерні. Ремісники виготовляли різноманітні товари, такі як взуття, одяг, посуд, знаряддя праці. Часто ці товари також продавалися на ринку.

Українське село в 19 столітті було організоване за принципом громадської самоорганізації. Село мало власну раду, яка приймала рішення щодо розподілу земельних ділянок, обрання сільського голови, вирішення спільних справ. Кожне село мало власну церкву, школу, та інші суспільні установи.

Заради власної безпеки село організовувало свою власну поліцію - селянську дружину. Ця дружина забезпечувала порядок у селі, захищала селян від злочинців та нападів ззовні. Крім того, село мало своїх старшин, визначених якимось обов'язковими правилами, які керували селянською громадою.

Українське село в 19 столітті було характерне своїми традиціями та обрядами. Селяни дотримувалися власної культури, віри, звичаїв. Це виявлялося у святкуваннях різних свят, в обрядових діях, в носінні та розписуванні вишиванок. Село було місцем, де передавалися з покоління в покоління народні пісні, казки, легенди.

Таким чином, українське село в 19 столітті було цілком самодостатнім. Селяни самі забезпечували свою проживання, займалися землеробством і ремеслами, іноді мали власний місцевий владу. Воно мало свої традиції та обряди, які дотримувалися і передавалися з покоління в покоління.