Question

Повсягденне життя украінців 1917-1921

Answer 1

Ответ:

Повсякденне життя містян.

Для більшості людей, які пережили ті події, національні інтереси та соціальні вимоги загубились у щоденній боротьбі за виживання. За нестабільного політичного і воєнного становища якість життя містян завжди погіршується, адже вона залежить від здатності влади забезпечити населення продовольством й паливом, налагодити належну діяльність комунального господарства та гуманітарної сфери. Жителі міст потерпали також від численних каральних акцій як більшовиків, так і білогвардійців. З різних причин неспокійним було життя за Гетьманату та Директорії УНР. Визначальним чинником у таких умовах став інстинкт самозбереження. Цю ситуацію показово ілюструє такий факт. Жителі містечка Нападівка (Київська губернія), дізнавшись у 1919 р. про прибуття інспекторів Директорії УНР, прикрасили управу волості портретами Т. Шевченка, В. Леніна та водночас імператора Олександра III. На питання інспекторів: «Люди, що ви робите?» містяни відповіли так: «Якщо Україна переможе, то наш Шевченко, якщо Денікін переможе, то наша Імператорська величність, а якщо большевики, то в нас є Ленін. Розумієте, кругом нас вороги, і ми не знаємо, що робити».

Відбулися зміни у соціальному складі мешканців міст. Більшість підприємців залишили їх через неможливість продовжувати виробництво, невизначеність ситуації. Дестабілізацію спричиняли також націоналізація більшовиками промисловості, транспорту й фінансів та зворотні процеси денаціоналізації, які здійснювали Гетьманат і денікінський режим. Відтак порушувалися звичні умови для ведення бізнесу. Заможні верстви населення сповна відчули «класову ненависть» пролетарської держави, яка, втім, не привела до встановлення соціальної справедливості. За більшовицького режиму життя робітників та міських низів не поліпшилося порівняно з тим, що було за попередньої влади.

У більш складному становищі перебували жителі столиці і великих міст. Чергова зміна політичнім влади відразу спричиняла продовольчі труднощі. Була встановлена карткова система на хліб та інші продовольчі товари, ринкові ціни на продукти постійно зростали. Не менш суттєво, ніж продовольча, на житті містян позначалась і паливна криза. Для опалення житлових будинків жодна влада не мала палива, його виділяли тільки для лікарень, міських установ та підприємств. Міське господарство і соціальна сфера були занедбані й, по суті, залишені напризволяще. У таких умовах містяни виживали хто як міг, сподіваючись, що прийдешній день буде кращим

Повсякдення мешканців села.

Етнічний склад сільського населення не зазнав суттєвих змін: українців у селах проживало понад 80%. Падіння існуючої владної системи, деморалізація і фактичний розвал армії, невиконання політичними режимами задекларованих зобов’язань спричинили поглиблення кризових явищ на селі. Повсякденне життя у сільській місцевості наповнилося боротьбою за власне майно і життя. Новими його реаліями стали захоплення земель та угідь, потрави полів і пасовиськ, погроми поміщицьких маєтків. До того ж понівечені війною й умовами казарменого життя селяни-солдати привносили в селянське життя велику руйнівну силу, вкладали у вирішення аграрного питання притаманну їм рішучість та нетерпіння, ініціювали аграрні хвилювання і здебільшого очолювали селянські виступи.

Селянству, яке не мислило державно-правовими категоріями, було незрозумілим зволікання державної влади з проведенням аграрної реформи. Тому вістря своєї боротьби за землю воно часто спрямовувало саме проти органів влади, вважаючи їх захисниками панського землеволодіння. Особливого розмаху вона набувала, коли селяни потрапляли під вплив більшовиків з їхніми популістськими гаслами й безперешкодно забирали поміщицькі землі, привласнювали чуже майно, влаштовували безпорядки і погроми. Поширилися злочини на побутовому рівні, навіть щодо близьких родичів, які вчиняли здебільшого через надмірне вживання спиртного, виробництво котрого набуло значних масштабів.

Водночас у сільському побуті з’явилися нові риси. Урізноманітнилися форми та методи дозвілля селян, які поєднували традиціоналізм українського селянства з відзначенням революційних свят і запровадженням нової символіки. Однак, за умов низького освітнього рівня населення, катаклізмів і протиріч, революційні мітинги, віча та свята з їхніми символами зазвичай поглиблювали соціальну напругу. Ядром національно-культурного відродження на селі стала «Просвіта», осередки якої відігравали важливу роль в організації дозвілля й мали у своїй структурі театральні гуртки, хорові колективи, оркестри, бібліотеки. Відкриття закладів культури, зокрема хат-читалень, товариств «Просвіта», ставали знаковими подіями у повсякденні селян. Незважаючи на суттєві зміни у житті сільського населення, його визначальною рисою стала боротьба за майно і життя.

Answer 2

Everyday Life of Ukrainians (1917-1921)

The period from 1917 to 1921 was a tumultuous time in Ukrainian history, marked by significant political, social, and economic changes. Let's explore some key aspects of everyday life for Ukrainians during this period.

1. Political Situation: The years 1917-1921 were characterized by political instability and the struggle for independence in Ukraine. The Ukrainian People's Republic (UNR) was established in 1917, but its existence was short-lived due to conflicts with various factions, including the Bolsheviks, the Central Powers, and the White Army. The Ukrainian War of Independence, also known as the Ukrainian Revolution, took place during this time.

2. Social and Economic Conditions: The social and economic conditions in Ukraine during this period were challenging. The country faced widespread poverty, food shortages, and economic instability. The effects of World War I, the Russian Revolution, and the subsequent Civil War had a significant impact on the Ukrainian population. The war and political turmoil disrupted agriculture, leading to food scarcity and famine.

3. Cultural and Intellectual Life: Despite the difficult circumstances, Ukrainian culture and intellectual life continued to thrive during this period. Many Ukrainian artists, writers, and intellectuals actively participated in the national awakening and the struggle for independence. Ukrainian literature, theater, and music played an essential role in preserving and promoting Ukrainian identity.

4. Education and Language: The issue of education and language was a significant concern for Ukrainians during this time. The Ukrainian language, which had been suppressed under Russian rule, experienced a revival. Ukrainian schools, universities, and cultural institutions were established to promote education in the Ukrainian language and preserve national identity.

5. Women's Rights: The period from 1917 to 1921 also saw advancements in women's rights in Ukraine. Women actively participated in the political and social life of the country. They played crucial roles in various organizations, including political parties, cultural associations, and charitable institutions. The Ukrainian Women's Union, founded in 1918, advocated for women's rights and gender equality.

6. Impact of the Ukrainian War of Independence: The Ukrainian War of Independence, which lasted from 1917 to 1921, had a profound impact on the everyday life of Ukrainians. The war resulted in significant human and material losses, displacement of the population, and the destruction of infrastructure. The struggle for independence shaped the political, social, and economic landscape of Ukraine for years to come.

In conclusion, the period from 1917 to 1921 was a challenging time for Ukrainians, marked by political instability, economic hardship, and the struggle for independence. Despite these difficulties, Ukrainian culture, language, and identity continued to flourish, and Ukrainians actively participated in shaping their future.