Question

срочно нужно!!!!!!!!!!!!Письмово: чому Франція кінця XVIII- початку XIX ст. не стала демократичною державою?

Answer 1

Франція кінця XVIII та початку XIX століття не стала демократичною державою з кількох причин:

1. **Революційні потрясіння**: Французька революція 1789 року призвела до значних соціальних та політичних змін, проте вона також супроводжувалася насильством та нестабільністю. Внутрішні конфлікти та зовнішні війни (війни коаліції) ускладнили процес переходу до стабільної демократії.

2. **Радикальні фракції**: Під час революції всередині французького суспільства існувало безліч різних політичних груп, включаючи радикальні фракції, такі як якобіни. Вони часто вдавалися до репресивних методів та політичного терору, що викликало побоювання та непримиренність з боку інших угруповань та сусідніх країн.

3. **Наполеон Бонапарт**: Зрештою, владу у Франції захопив Наполеон Бонапарт, який став імператором. Наполеон встановив авторитарний режим, який, хоч і включав деякі елементи модернізації та секуляризації, не був демократичним.

4. **Континентальна блокада**: Політика Наполеона, зокрема його континентальна блокада, призвела до ворожих відносин з іншими європейськими державами. Це викликало війни, які тривали до 1815 року і відволікали Францію від демократичних реформ.

5. **Консервативне відновлення**: Після падіння Наполеона і завершення воєн було проведено Віденський конгрес (1814-1815), який відновив монархії та консервативні режими у багатьох європейських країнах, включаючи Францію.

В результаті цих чинників Франція не стала демократичною республікою наприкінці XVIII і на початку XIX століття, і демократичні реформи були відкладені на пізніші періоди історії Франції.

Answer 2

Франція XVIII-XIX століть пережила значущі події і зміни, проте не стала демократичною державою. Щоб краще зрозуміти це, розглянемо деякі ключові події та фактори, які вплинули на цей процес:

1. Абсолютна монархія: У XVIII столітті Франція була абсолютною монархією під керівництвом короля Людовика XVI. Влада була централізованою і монарх здійснював повний контроль над країною. Це перешкоджало розвитку демократії, оскільки влада була суворо обмеженою в руках невеликого числа осіб.

2. Соціальна нерівність: Велика частина населення Франції жила в умовах величезної соціальної нерівності. Знатність і духовенство мали значний вплив і підтримували свої привілеї. Бідність і нерівність створювали соціальну напругу, але це не призвело до демократичних реформ.

3. Вплив духовенства: Католицька церква мала великий вплив у Франції, і духовенство підтримувало існуючий порядок. Це також заважало виникненню демократичних рухів.

4. Політичні корупція та бездіяльність королівського уряду: Королівський уряд був відомий своєю корупцією та бездіяльністю. Влада не демонструвала інтерес до потреб народу, що призвело до загального незадоволення.

5. Розгортання Французької революції: Велика французька революція, що почалася в 1789 році, стала спробою впровадження демократичних ідей, але вона також призвела до політичного хаосу, терору та диктатури. Революція не привела до сталого демократичного устрою в країні.

6. Наполеонська диктатура: В 1799 році Наполеон Бонапарт взяв владу і став імператором Франції. Його диктаторський режим не сприяв розвитку демократії, і Франція залишилася централізованою державою під контролем одного чоловіка.

Загалом, багато факторів, включаючи історичну спадщину, соціальну нерівність і революційні турбуленції, перешкодили Франції стати демократичною державою в кінці XVIII - початку XIX століть. Будь-які спроби реформ і демократизації часто закінчувалися політичною нестабільністю і диктаторськими режимами.

Answer 3

Франция не стала демократической державой к концу XVIII - началу XIX столетия по нескольким причинам.

Во-первых, в то время власть во Франции принадлежала монархии, а именно королю. Король обладал привилегиями и властью, которые не делились с другими слоями общества. В дополнение к этому, у монархии было множество привилегированных классов, таких как знать, духовенство и дворянство, которые также не были заинтересованы в развитии демократических принципов и равенстве перед законом.

Во-вторых, в то время в французском обществе существовали так называемые "ослабленные институты". Это означает, что государственные органы и институты не функционировали эффективно и не обеспечивали полную и равномерную защиту прав и свобод граждан. Суды, например, не были независимыми и подчинялись власти монархии, что ограничивало права и свободы граждан.

В-третьих, политический и социальный уклад общества был застойным и сохранял многовековую систему феодальных отношений и неравенства. Большинство населения, в том числе крестьяне и безземельные рабочие, были лишены политических прав и жили в тяжелых социальных условиях. Это создавало неравенство и несправедливость в обществе, что является противоположным принципам демократии.

Наконец, огромное значение имело отсутствие образования и грамотности у широких слоев населения. Большинство граждан не имело доступа к образованию, что делало их незаинтересованными и неподготовленными к активному участию в политической жизни страны.

В результате всех этих факторов, Франция не стала демократической державой к концу XVIII - началу XIX столетия. Однако, история Франции затем изменилась с временем, и она стала известной как страна революций и одной из ведущих демократических наций в Европе.