Question

Якою була політика царизму щодо україни після війни 1812 р? ​

Answer 1

У другій половині XIX ст. російський царизм проводив політику національного гноблення українського народу.

1863 рік - міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав Валуєвський циркуляр про заборону друкування українською мовою релігійних і шкільних видань.

1876 рік - імператор Олександр II видав Емський указ про повну заборону української мови, за яким заборонялися публікація й ввезення в Україну будь-яких українських книг, пісень, п'єс, використання української мови в початкових школах, державних установах і судах.

Однак царські заборони не могли зупинити національно-визвольної боротьби.

Національний-визвольний рух на українських землях у другій половині XIX ст.

Російський - ліквідація самодаржавства і кріпосного права шляхом державного перевороту ("Ходіння в народ", "Чигиринська змова").

Український - поступовий перехід від культурно-просвітницької діяльності до політичної (Громадівський рух, створення організації "Братство тарасівців").

Польський - відновлення державної незалежності Польщі (Польське антиросійське національно-визвольне повстання на Правобережній Україні).

Answer 2

Політика Російської імперії щодо України після Війни 1812 року, яка була відома як Патріотична війна 1812 року або Наполеонівські війни, мала свої особливості та зміни в порівнянні з попередніми періодами. Пам'ятайте, що царизм розглядав Україну як частину своєї імперії, і політика у відношенні до неї була визначена імперськими інтересами.

Основні риси політики царизму щодо України після Війни 1812 року включали в себе наступне:

1. Політика укріплення контролю: Після перемоги над Наполеоном, Російська імперія прагнула зміцнити свій контроль над територією України. Це включало адміністративні заходи, які спрямовувалися на підвищення централізації влади та зміцнення імперського впливу.

2. Політика релігійної толерантності: Після війни 1812 року були вжиті заходи для підтримки різних релігійних спільнот, включаючи православ'я, католицизм та інші християнські конфесії. Це сприяло певній релігійній толерантності на території України.

3. Реформи у сільському господарстві: Імператор Александр I впровадив реформи в сільському господарстві, спрямовані на покращення умов селян і розвиток сільськогосподарського сектору. Ці реформи стосувалися і України і мали на меті покращити життя селян та забезпечити стабільність у регіоні.

4. Утримання російської мови та культури: Російська імперія прагнула зміцнити свій культурний вплив в Україні. Це включало в себе підтримку російської мови та російської культури, що сприяло русифікації деяких частин України.

5. Зміцнення царської влади: Політика царизму в Україні після Війни 1812 року також включала в себе зусилля для зміцнення царської влади і підтримки імператорського режиму в регіоні.

Загалом, політика царизму щодо України після Війни 1812 року була спрямована на збереження та зміцнення контролю Російської імперії над цим регіоном, з певною релігійною толерантністю і підтримкою різних релігійних спільнот, а також реформами у сільському господарстві. У той же час, ця політика також сприяла русифікації та посиленню російського впливу в Україні.