Question

Дам 30 баллов Порівняйте і визначте спільне в розвитку українського руху в Наддніпрянщині, Галичині,Буковині та Закарпатті в 2 пол. ХІХ ст. предмет: история Украины 9 класс

Answer 1

Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями. Перші дві парові машини в Галичині з’явилися лише в 1843 р. На західноукраїнських землях розвивалися головним чином винокуріння, пивоваріння, металообробна, фарфоро-фаянсова, цукрова, лісова, добувна галузі. Кріпосництво заважало розвиткові як промисловості, так і сільського господарства, яке відігравало основну роль в економіці Західної України.

Велике феодальне землеволодіння було домінуючим на Закарпатті та в Галичині.

Промисловість хоч і робила певні кроки вперед, проте залишалася відсталою, темпи її розвитку були надзвичайно низькими. Важкої промисловості майже не існувало, машинобудування було розвинуто недостатньо. Провідними галузями були нафтодобувна промисловість (зосереджувалася в районі Дрогобича та Борислава і на поч. XX ст. давала 5% світового видобутку нафти), деревообробні галузі (наявність великих масивів лісу) та харчова промисловість.

У промисловості домінував іноземний капітал: австрійський, німецький, англійський, французький. Повільно йшов процес зростання міст. Найбільшим містом був Львів, де чисельність населення зросла з 70 тис. (1857 р.) до 200 тис. (1910 р.).

Стосовно сільського господарства, то тут ситуація суттєво відрізнялася від тієї, яка була характерною для промисловості та фінансів. Галичина, Закарпаття, Буковина були відсталою аграрною провінцією Австро-Угорської імперії. У цьому секторі економіки було зайнято близько 90% населення. Зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, воно розвивалося переважно прусським шляхом. Кількість сільської буржуазії становила 11% в Галичині та 8% – на Буковині. Деякі зміни в сільському господарстві краю відбулися лише після скасування в 1848 році кріпосного права.

Політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих провінцій імперії: західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин.

Answer 2

Український національний рух у 2-й половині XIX століття в різних регіонах України (Наддніпрянщина, Галичина, Буковина та Закарпаття) мав спільні риси, але також відрізнявся за певними аспектами. Давайте розглянемо їх порівняння та спільні риси.

1. Спільні риси розвитку українського руху в цих регіонах: - Усвідомлення національної ідентичності: Українська історія, культура, традиції та мова стали об'єднувальними факторами для українців у всіх регіонах. Люди стали більше усвідомлювати свою приналежність до української нації.

- Народні освітні та культурні ініціативи: В усіх цих регіонах виникали народні освітні та культурні організації, які сприяли поширенню української мови, літератури та історії, а також сприяли освіті народу.

- Боротьба за права та автономію: Українці в усіх цих регіонах боролися за більшу автономію та права для свого народу в складі імперій (особливо в складі Російської та Австро-Угорської імперій).

2. Відмінності у розвитку українського руху:

- Політичні умови: У Галичині та Буковині, які були під владою Австро-Угорської імперії, було більше можливостей для політичної діяльності та розвитку національного руху, порівняно з регіонами під владою Російської імперії (Наддніпрянщина) та Угорщини (Закарпаття).

- Літературні ініціативи: На Галичині був розвинений український літературний рух, який включав таких письменників, як Іван Франко і Леся Українка. В інших регіонах такий розвинений літературний рух був менш активним.

- Вплив зовнішніх факторів: Розвиток українського руху також впливав зовнішній політичний контекст. Наприклад, в Галичині та Буковині Австро-Угорська імперія сприяла деякій ступені автономії та культурному розвитку, тоді як в інших регіонах, які були під владою Російської імперії, репресії були більш поширеними.

В цілому, український національний рух у різних регіонах України в 2-й половині XIX століття мав спільні цілі, але розвивався в різний спосіб через вплив політичних, соціокультурних та історичних умов у кожному конкретному регіоні.