Question

Зовнiшня полiтика Петра Дорошенка!!!!!! плиз можно ответ

Answer 1

Ответ:

Ставши гетьманом після втечі П. Тетері, Дорошенко послідовно проводив політику на об’єднання під своєю владою всієї України.

Спочатку він визнавав залежність від Польщі, що дозволило йому набрати сили і розправитися з іншим претендентом на гетьманство — брацлавським полковником Василем Дрозденком. У1666р., порвавши відносини з Польщею, П. Дорошенко пішов на зближення з турецьким султаном, який запропонував йому прийняти турецький протекторат в обмін на надання військової допомоги. У 1667р., після укладення Андрусівського миру П. Дорошенко запропонував російському урядові свою допомогу у визволенні всієї України. Як плату за це він вимагав від царя гарантування Україні автономного статусу і визнання П. Дорошенка загальноукраїнським гетьманом.

Після відмови Росії він вів боротьбу за визволення Правобережжя від поляків за допомогою татар. Однак, їхні грабежі відштовхнули від П. Дорошенка населення. Уклавши союз з лівобережним гетьманом

І. Брюховецьким, П. Дорошенко в 1668р. перейшов на лівий берег Дніпра, де в той час відбувалося антиросійське повстання. У момент з’єднання двох військ лівобережні козаки убили І. Брюховецького і проголосили П. Дорошенка гетьманом усієї України. Однак, П. Дорошенко незабаром змушений був повернутися на Правобережжя, щоб захищатися від наступу польських військ і від нового претендента на гетьманство — ставленика Кримського ханства П. Суховія. У 1669 р. П. Дорошенко за допомогою І. Сірка розбив П. Суховія, однак, відразу змушений був почати боротьбу зі ставлеником Польщі М. Ханенком (1670—1671 рр.). Восени 1669р. П. Дорошенко в союзі з Туреччиною почав війну проти Польщі. Турецькі й українські війська заволоділи Поділлям, Волинню і Східною Галичиною. Польща змушена була підписати Бучацький мирний договір 1672 р. за яким вона відмовлялася від претензій на Правобережну Україну.

Але в боротьбу за Правобережну Україну вступила Росія. У червні 1674р. російська армія під командуванням Г. Ромодановського і лівобережні козацькі полки на чолі з Іваном Самойловичем перейшли Дніпро і до початку березня 1674р. заволоділи основними містами Правобережжя. Утручання турецьких військ врятувало П. Дорошенка, але його авторитет був підірваний остаточно: край був зруйнований, турки своїми грабежами, насильствами і розправами викликали ненависть місцевого населення. Правобережне населення масово переселялося на Лівобережну Україну і Слобожанщину. Від П. Дорошенка відійшли навіть найближчі однодумці. У березні 1675 р. на раді старшини лівобережного козацтва в Переяславі, у якій брала участь і частина правобережної старшини, І. Самойлович був проголошений гетьманом «обох боків Дніпра».

В1676р. П. Дорошенко змушений був зректися гетьманства.

Answer 2

Зовнішня політика Петра Дорошенка, який був гетьманом України у другій половині XVII століття, є предметом досліджень істориків. Дорошенко відомий своїми спробами зміцнити незалежність та міжнародне визнання України, а також прагненням до братніх стосунків з державами Європи та Московським царством.

Одним з головних напрямків зовнішньої політики Дорошенка було співробітництво з Польсько-Литовською Королівством. Він здійснив похід на Польщу в 1664 році, який мав на меті покращити положення України в рамках цієї держави та зміцнити свою владу. Цей похід закінчився неуспіхом, оскільки польський король зміг зібрати значну армію і потиснув Дорошенка.

Крім того, Дорошенко намагався встановити дипломатичні відносини з іншими країнами Європи. Він відправив послів до Венеції, Риму та Парижа з метою отримати підтримку у визнанні незалежності України. Крім цього, гетьман прагнув позаякордонного співробітництва з Московською Руссю. Він відправив послів до Москви з пропозицією про укладення союзу та спільного ворогування проти польських загарбників. Однак ці спроби не принесли значних результатів, оскільки Московське царство розглядало Україну як свою впливову зону.

Зовнішня політика Петра Дорошенка була складною через конфліктність інтересів з іншими державами та протиріччя між декларованою незалежністю України та реальністю її підпорядкованості польським та московським володарям. Можна сказати, що його спроби були направлені на пошук зовнішньої підтримки для зміцнення внутрішньої влади та незалежності України, але в результаті він не досяг значних успіхів у цьому напрямку.