Question

Срочно! Де ї коли виникла слов‘янська писемність?

Answer 1

Ответ:

ОбъяснПроблема виникнення та походження слов’янської писемності становить значні труднощі через відсутність достатньої кількості джерел, що нерідко суперечать одне одному, а також тому, що до нас дійшли дві слов’янські абетки – кирилиця та глаголиця.

Широкої популярності набуло переконання, що слов’янська писемність виникла одразу, так би мовити "одним махом” у 862 р. Внаслідок спрямованої діяльності великих слов’янських просвітників Костянтина (Кирила) і Методія. На Русь грамотність потрапила ще пізніше – після релігійної реформи Володимира 988 р. з Болгарії в цілком сформованому й усталеному вигляді. Проте ці дві тези не відповідають дійсності і не витримують жодної критики. Насправді слов’янська писемність виникла задовго до IX ст. і на часи Кирила і Методія пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Те, що слов’яни знали писемність до Володимира Великого сумніву не підлягає. Про це давно заявлено в дослідницькій літературі з посиланням безпосередньо на джерела. Найдостовірнішими мабуть тексти русько-візантійських договорів, укладених в 860, 874, 944, 971рр.[1] Важливою проблемою э хронологія , зокрема, визначення часу підписання двох перших угод. В третій редакції "Повісті временних літ” вони перенесені на 907 та 911 рр., тобто на час князювання Олега. Але в дійсності маємо справу з явною фальсифікацією. Реально перший договір був укладений у 860-863рр., а другий – 874 року; отже за часів Аскольда[2].

Answer 2

Слов’янська писемність виникла в IX столітті. Важку роль у створенні цієї писемності відіграв великоморавський князь Ростислав, який запросив до себе весьма освічених болгарських монахів, які були вчителями та майстрами письма. Вони змогли адаптувати глаголицю (старший слов’янський письмовий шрифт) до слов’янської мови та створити її модифікацію — кирилицю.

Таким чином, слов’янська писемність появилася великим чином завдяки зусиллям болгарських монахів на великоморавській території (сучасна Словаччина та Чехія). Починавши зі своєї появи, кирилиця поширилася на всю слов’янську півкулю та стала писемним знаком для мов великого числа слов’янських народів.

Слов’янська писемність відіграла надзвичайно важливу роль у формуванні національних літератур та культур слов’янських народів, таких як українська, російська, білоруська, сербська, хорватська та інші. Вона значно сприяла збереженню та розвитку національних традицій, літературних творів та інших проявів слов’янської культури.