Question

Поясніть термін “освічений абсолютизм”, наведіть приклади, де монархи впроваджували таку політику (країна, які реформи були проведені). Які позитивні зміни та негативні риси​

Answer 1

Відповідь:

Освічений абсолютизм - політика   у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Направлена на  знищення або перетворення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів.

Цю политику впроваджували монархи Іспанії, Португалії, Швеції, Данії, "Священної Римської імперії германської нації", Пруссії, Російської імперії 2-ї пол. 18 ст.( приклади освіченого абсолютизму — правління Фрідріха II в Пруссії, Марії-Терезії та Йосипа II в Австрійській монархії, Катерини II в Росії._

Освічений абсолютизм прочвлявся  у проведенні адміністративних реформ, обмеженні впливу церкви, секуляризації церковної власності, запровадженні системи державної освіти, розвитку науки, упорядкуванні системи податків, розвитку торгівлі й промисловості, зміні становища деяких верств суспільства тощо

Позитивні риси політики освіченого абсолютизму :

1. Реформування системи освіти: у рамках політики освіченого абсолютизму розвивалась система загальної освіти та відкривалися нові навчальні заклади, що дозволяло більшій кількості людей здобувати освіту.

2. Поліпшення громадського благополуччя: зокрема, завдяки політиці освіченого абсолютизму розвивалась наука, культура та техніка, що сприяло поліпшенню якості життя людей.

3. Розвиток інфраструктури: завдяки освіченому абсолютизму розвивалась інфраструктура, зокрема будувалися дороги, канали, мости, що сприяло зростанню економіки.

4.Припинення феодального всевладдя;

5.Запровадження пріоритету права над фізичною силою;

6.Політичні гарантії суспільного спокою як найголовнішої умови висхідного розвитку продуктивних сил і внутрішнього торгового обміну;

7.Утвердження концепту державного інтересу, уособленням якого виступав монарх

Негативні риси політики освіченого абсолютизму :

1. Загальна влада монарха: освічений абсолютизм мав характер абсолютної монархії, що означало концентрацію влади в руках монарха та його прибічників. Це може призводити до порушення прав людини та пригнічення національних меншин.

2. Елітаризм: велика увага приділялася освіті тільки елітних верств суспільства, тоді як більша частина населення мала обмежений доступ до освіти.

3. Повільність реформ: хоча політика освіченого абсолютизму призводила до змін у суспільстві, реформи реалізовувалися дуже повільно, через що розвиток суспільства відбувався не так швидко, як можна було б очікувати.

Пояснення:

Answer 2

"Освічений абсолютизм" - це політичний режим, який існував у Європі у XVIII столітті, особливо популярний серед монархів. Цей режим поєднував традиційний абсолютизм, де монарх мав абсолютну владу, ідеями Просвітництва, які підкреслювали раціональність, свободу, толерантність та соціальний прогрес. Основною ідеєю освіченого абсолютизму була ідея, що монархи повинні використовувати свою владу для здійснення реформ і покращення життя свого народу, проте вони все ще зберігали абсолютну владу.

Приклади країн, де впроваджувалися принципи освіченого абсолютизму, включають:

1. Пруссія (Фрідріх II Великий): Фрідріх II Великий, правивши в Пруссі з 1740 по 1786 рік, впровадив багато реформ для покращення управління, правосуддя та освіти. Він підтримував науку і культуру та запровадив новий законодавчий кодекс.

2. Австрія (Марія Терезія та Йосиф II): Марія Терезія та її син Йосиф II впроваджували реформи, що полягали в покращенні адміністративного управління, податковій системі і правах селян.

3. Росія (Катерина Велика): Катерина Велика проводила реформи в галузях освіти, законодавства і адміністрації, сприяла розвитку культури та науки.

Позитивні аспекти освіченого абсолютизму включали поліпшення управління, підвищення якості життя для деяких соціальних груп, підтримку науки, літератури та мистецтва. Проте цей режим також мав свої негативні сторони, такі як обмеження особистих свобод, велика нерівність перед законом, а також іноді насильство і репресії проти опозиції або невдоволених громадян. Наслідком цього було посилення обурення населення, що, в певних випадках, призвело до революцій та перемін у політичному ландшафті.