Question

Поясніть, з яких причин Ви вирішили відмовитися від використання праці рабів в сільському господарстві, розбити свої маєтки на окремі ділянки і роздати їх для обробки вільним біднякам.

Answer 1

Ответ:

Основным источником рабов был захват в плен. Именно пленные иностранцы составляли подавляющее большинство рабов в Древнем Риме, о чём свидетельствует анализ многочисленных письменных источников, в частности, надгробных надписей. Например, как указывает известный французский историк Клод Николе, большинство рабов на Сицилии в конце II века до н. э. (когда рабство на острове достигло наибольших масштабов) были уроженцами Малой Азии, Сирии, Греции, которые были до этого захвачены Римом[1].

«В понимании римлян, — пишет историк, — раб ассоциировался с иностранцем. Также как древние греки считали всех варваров низшей расой, у которых естественным состоянием было рабство, такие же взгляды разделяли и римляне. Например, Марк Туллий Цицерон писал о распространённом мнении, согласно которому некоторые расы предназначены для рабства»[2].

Другим источником рабов было морское пиратство, достигшее кульминационного пункта в эпоху первого триумвирата (середина I в. до н. э.), которое в отдельные периоды римской истории также значительно содействовало увеличению числа рабов.

Третьим источником рабов было право кредитора обращать в рабство своего должника. В частности, такое право было легализировано законами двенадцати таблиц (V в. до н. э.). По истечении срока займа должнику предоставлялся один месяц льготы; если долг не уплачивался, суд отдавал должника кредитору (лат. iure addicitur) и последний держал его у себя дома в оковах в течение 60 дней. Закон определял для таких случаев количество хлеба, которое получал заключённый (не менее 1 фунта на день), и вес оков (не более 15 фунтов). За время заключения кредитор три раза мог выводить своего должника на рынок и объявлять сумму долга. Если никто не выражал желания выкупить его, он превращался в раба (лат. servus), которого кредитор мог продать, но только за пределы римской территории. Те же Законы двенадцати таблиц давали отцу право продавать в рабство своих детей.

Вместе с тем, в IV веке до н. э. в Риме был принят закон Петелия, который запрещал обращать в рабство римских граждан — отныне рабами могли быть лишь иностранцы, и лишь в исключительных случаях (например, совершение серьёзного преступления) ими могли стать граждане Рима. Согласно этому закону, римлянин, публично объявлявший о своей несостоятельности (банкротстве), лишался всего своего имущества, которое отбирали в уплату долгов, но сохранял личную свободу[3]. К. Николе пишет в этой связи об «отмене долгового рабства» в Риме в 326 году до н. э. Хотя есть упоминания о том, что данный закон в последующем обходили, но, как полагают историки, речь идёт не о собственно долговом рабстве, а о каких-то формах отработки долга, без формального обращения в рабство[4].

Answer 2

Я розумію ваше запитання, але слід зауважити, що я не маю власної особистості або власних мотивів, але я можу пояснити деякі з історичних факторів, що сприяли відмові від рабства в сільському господарстві та розподілу землі серед вільних бідняків у різних історичних періодах:

1. Гуманітарні аспекти: Процес відмови від використання рабів часто відбувався в рамках руху за права людини та гуманітарні цінності. Це була реакція на систему рабства, яка призводила до величезних людських страждань, жорстокості та порушень прав людини. Відмова від рабства визнавалася як крок до створення більш гідного і справедливого суспільства.

2. Економічні аспекти: В деяких випадках, зокрема під час переходу від феодальної системи до капіталістичного господарства, відмова від рабства в сільському господарстві визнавалася як раціональний економічний крок. Раби могли бути дорогими в утриманні та управлінні, тоді як використання вільних працівників може бути більш вигідним з погляду ефективності та продуктивності.

3. Політичні зміни: В історії багато країн впроваджували політичні реформи, які передбачали відмову від рабства та розподіл землі серед бідняків для забезпечення соціальної стабільності та політичного легітимітету. Це може бути пов'язане з революціями, соціальними рухами або зусиллями урядів покращити умови життя свого населення.

4. Етичні мотиви: Відмова від рабства і розподіл землі може бути внутрішньою чи моральною переконаністю лідерів або суспільства. Це може бути викликано бажанням створити більш справедливе суспільство, де кожен має рівні права і можливості.

Загалом, відмова від рабства та розподіл землі була частиною складних історичних процесів, і її причини можуть різнитися залежно від контексту і періоду.