Question

Історія України.Опишіть життя селян в ХІХ ст. ​

Answer 1

Ответ:

Селяни у першій половині XIX ст. за соціальним станом поділялися на кріпосних і державних (станом на 1857 р. відповідно 5,3 млн. та 5,2 млн. осіб).

Кріпаки вважалися власністю дворян-поміщиків, які мали щодо них усю повноту адміністративної, поліцейської та судової влади. Основною формою експлуатації кріпаків була панщина. Офіційно вона становила два-три дні на тиждень. Але поміщики, користуючись поширенням на українські землі російської урочної системи, давали селянам такі завдання (уроки), які неможливо було виконати в зазначені строки. Тому інколи панщина доходила до шести днів на тиждень.

Объяснение:

как-то так

Answer 2

Ответ:

Кріпаки вважалися власністю дворян-поміщиків, які мали щодо них усю повноту адміністративної, поліцейської та судової влади. Основною формою експлуатації кріпаків була панщина. Офіційно вона становила два-три дні на тиждень. Але поміщики, користуючись поширенням на українські землі російської урочної системи, давали селянам такі завдання (уроки), які неможливо було виконати в зазначені строки. Тому інколи панщина доходила до шести днів на тиждень.

Для посилення експлуатації кріпаків їх переводили на місячину, тобто у них відбирали наділи, через те вони зобов'язувалися працювати за місячне утримання (пайок та одяг). В умовах виникнення й поширення переробних підприємств вони перетворювалися на кріпосних робітників. Крім того, кріпаки сплачували податки на користь держави.

За ініціативою малоросійського генерал-губернатора Д. Бібікова на Правобережжі, де кріпосницький гніт набув особливо тяжких форм, у 1847-1848 pp. була проведена інвентарна реформа, яка мала на меті впорядкувати й зменшити експлуатацію кріпаків. На основі інвентарів (описів поміщицьких маєтків) визначалися межі земельних наділів кріпакам, встановлювалися розміри панщини: для чоловіків три дні, а для жінок один день. Але поміщи-ки реагували на ці нововведення негативно, і вже в грудні 1848 р. доповнення до інвентарних правил звели нанівець поступки селянам.

Нещадної експлуатації зазнавали й державні селяни, які сплачували грошову ренту, податки та несли рекрутську, возову, дорожню та інші повинності. Однак вони жили на казенних землях і вважалися особисто вільними. У першій половині XIX ст. частина державних селян півдня України отримала статус військових поселенців. їхнє життя жорстко регламентованим і нестерпним, командування втручалося навіть в особисті й сімейні справи.

На Правобережжі з метою посилення експлуатації державних селян широко застосовувалось переведення їх на господарче становище. Державні землі надавалися в оренду поміщикам, які експлуатували селян, що жили на цих землях, більше ніж своїх кріпаків.

Дещо поліпшила становище державних селян реформа 1837-1841 pp., відома як реформа міністра державних маєтностей графа Кисельова. Збільшилися земельні наділи селян, подушний податок замінявся поземельним промисловим податком, у майбутньому заборонялося віддавати державні землі в оренду. Селяни одержували право створювати сільські й волосні органи самоврядування, а також сільські й волосні суди (розправи). Але самоврядування носило обмежений характер, залежало від державних органів.

У першій половині XIX ст. почастішали протестні виступи кріпосних і державних селян, воєнних поселенців, що періодично переростали в повстання. Посилювалися соціальні протиріччя, які загострила поразка Росії в Кримській війні (1853-1856 рр)

Answer 3

Життя селян в Україні в XIX столітті було важким і складним періодом в історії країни. Селяни становили більшість населення і були основними виробниками сільськогосподарської продукції. Проте, вони жили в умовах феодальної системи та соціально-економічної нерівності, що робило їхнє життя важким і обмеженим.

Основні риси життя селян в XIX столітті в Україні:

1. Селянські господарства: Більшість селян займалися сільським господарством. Вони вирощували харчові культури, такі як жито, пшениця, картопля, ячмінь, і вели худобу. Господарства були маленькими, і віддача від сільськогосподарської діяльності була низькою.

2. Грошові відносини: Селяни були зобов'язані виплачувати панам (феодалам) податки та оброки, що становило велике обтяження для їхніх доходів. Багато селян жили в боргах та залежали від поміщиків.

3. Кріпосництво: У першій половині XIX століття, кріпосництво було ще завжди поширеним явищем. Селяни були прив'язані до землі та власників землі (поміщиків) і не мали особистих прав. Вони могли бути продані разом з землею.

4. Бідність і голод: Багато селян жили в надмірній бідності, і голод був частим явищем, особливо в роки неурожаїв. Селяни не мали доступу до освіти і медичних послуг, що погіршувало їхнє становище.

5. Селянський опір: Незадоволенням умовами життя селян часто супроводилися виступами і спробами вибороти більше прав і свободи. Найвідомішими були Козацькі рухи, Голодомор 1932-1933 років, і спроби визволити себе від кріпосного права.

Узагалі, життя селян в Україні в XIX столітті було важким і вимагало великих зусиль для забезпечення себе та своїх родин. Поміщики володіли великими земельними наділами і контролювали економічне і політичне життя села. Умови для селян значно покращалися лише після скасування кріпосництва в 1861 році та під час подальших історичних змін в Україні в другій половині XIX століття та на початку XX століття.