Question

Чому Тіберій Гракх вирішив провести через сенат новий земельний закон? Що він установлював? СРОЧНО ПОМОГИТЕ ДАЮ 20 БАЛОВ

Answer 1

Рефо́рми Гра́кхів — суспільний рух у Римській республіці у 30—20-х рр. II ст. до н. е., очолений братами Гракхами, що прагнули шляхом демократичних реформ, спрямованих на перерозподіл державного земельного фонду, добитися відродження вільного римського селянства.

Боротьба, очолювана Гракхами, закінчилася перемогою. Результати цієї боротьби показали, що збереження стійкого дрібного землеволодіння — однієї з основ республіканського ладу — в умовах розвиненого рабовласництва, бурхливо зростаючих грошових стосунків і лихварства стало вже неможливим. У зв'язку з цим і роль сільського плебсу в політичному житті Риму поступово стає все менш і менш значною.

Унаслідок перемоги сенату реформи Гая Гракха впали. Передусім було знесено аграрний закон. Постановою з 119 до н. е. вирішено, що державна земля, що була в руках приватних державців, переходить в їхню власність. Таким чином, нобілітет закріпив за собою всі ті публічні землі, що їх Гракхи хотіли передати народові. Селянство небагато скористалося з наділу ґрунтів. Спочатку зобов'язувала постанова, що земель, добутих силою аграрних законів, не вільно нікому продавати; селяни мали обов'язок загосподарити їх і своїх осель не залишати. Здавалося, що цим селянство прийде до добробуту і стане сильною верствою. Але в дійсності виявилося, що селян уже не можна було вирятувати від занепаду. Нові поселенці з міського пролетаріату відвикли вже від хліборобства.

Упали також широкі колонізаційні проєкти, з якими виступав Гай Гракх. Тільки в деяких околицях були утворені колонії, призначені для римських поселенців. Після придушення гракхіанців рух за аграрну реформу тимчасово затихнув частково тому, що багато хто вже отримав землю, частково завдяки підкоренню та обернена в провінцію частини заальпійської Галії, де в 118 р. до н. е. була заснована колонія Нарбон. Тут відкривалося нове поле діяльності для багатьох римлян та італіків, які швидко наповнили цю область, незабаром цілком романізовану.

Ряд подальших аграрних законів, підсумок яким підвів закон, виданий в 111 р. до н. е., звів нанівець результати гракхової реформи. Цей закон, автором якого Аппіан називає Борія (за іншими версіями йдеться про Торія, Боарія, Верія, Фурія, Бурра або ж Бебія), оголосив приватною власністю італійські і провінційні землі, що знаходилися в окупації приватних осіб, і дозволяв продаж наділів, розданих аграрною комісією Гракхів. Результатом його з'явилася ще більша концентрація землі в руках небагатьох[5]. Вже в 104 р. до н. е. народний трибун Марцій Філіпп заявив, що не більше 2 тисяч сімей в Римі мають хоч якусь нерухомість. Величезна маса безземельних селян перетворилася на клієнтів нобілів, отримуючи у них невеликі земельні ділянки за виплату частини урожаю і виконання різних повинностей. Оскільки велика частина державної землі Італії перейшла в приватні руки, то для розв'язання аграрного питання належало знаходити нові шляхи. Невирішеним залишалося і питання про італіків.

Але сенатові не повелося скасувати справді шкідливі закони Гая про роздачу збіжжя в містах та про суди еквітів. Безплатне роздавання збіжжя стало привілеєм римського пролетаріату, якого вже не можна було усунути, бо в Римі прийшло б до революції. Цей шкідливий звичай підтримували різні амбітні діячі, що завдяки йому добували собі прихильність народу для особистих цілей. Цей «збіжжовий закон» у значній мірі підірвав також аграрні реформи, бо мешканці сіл сунули до міста, маючи надію знайти тут легші умови життя, ніж на ріллі. З другого боку, еквіти затримали за собою права суддів —привілей, що дозволяв їм укривати зловживання, яких допускалися у провінціях.

Зміст боротьби, яка розвернулася в Римській республіці після придушення руху Гракхів, полягав в тому, що крупні рабовласники прагнули до найбільшого розвитку приватної власності і різко виступали проти всіх її обмежень. Об'єктивно це була боротьба за широкий розвиток рабовласницького способу виробництва, яке виявилося несумісним з переважанням дрібних селянських господарств. Але, оскільки з розвитком крупного приватного землеволодіння і знеземелення селян, що витіснялися рабами, політичні права широких верств населення все більш і більш урізувалися, це була одночасно боротьба крупних рабовласників проти рабовласницької демократії, можливої лише в умовах античного полісу, що складається з громадян, які є разом з тим землевласниками. Зовні ця боротьба виражалася в складних зіткненнях оптиматів (тобто найкращих) і популярів (тобто народних), як почали іменувати себе прихильники нобілітету і прихильники плебсу.

Стан еквітів переходив раз на одну сторону, раз — на другу. Соціальні змагання еквітів часто йшли тими самими шляхами, що й нобілів. Але через те, що нобілітет не хотіла допустити еквітів до влади, вони були примушені йти рука в руку з популярами. Одначе не раз радикалізм нас лякав їх, і вони готові були на компроміс із сенатом.



надіюсь допомогла хоча б чимось

Answer 2

Тіберій Гракх, римський політик і реформатор, вирішив провести через сенат новий земельний закон у 133 році до н.е. через серію соціально-економічних проблем, що турбували Римську республіку в той період. Однією з основних проблем була нерівність в розподілі земельних наділів і нагромадження землі в руках багатих патриціїв, тоді як багато бідних селян втратили свої земельні ділянки через війни та інші причини.

Земельний закон Тіберія Гракха передбачав наступне:

1. Обмеження великих земельних наділів: Закон встановлював максимальний обсяг землі, який одна особа могла володіти, і вимагав повернення надмірних земельних наділів державі для їх подальшого розподілу бідним селянам.

2. Надання землі бідним: Закон дозволяв бідним селянам отримати земельну ділянку за доступною ціною та надавав їм право володіння нею.

3. Заохочення земельних орендарів: Земельний закон також надавав пільги орендарям землі, щоб сприяти відновленню сільськогосподарської продукції.

Цей закон став важливим кроком у розвитку римського суспільства і політичної системи, оскільки він намагався зменшити соціальну нерівність і відновити земельний фонд для бідних селян. Однак він також спричинив супротив у патриціїв, які боялися втратити свої земельні наділи і використовували свої політичні впливи, щоб запобігти прийняттю цього закону. У підсумку, Тіберій Гракх був вбитий у 133 році до н.е., і його реформи були частково відмінені.