Question

Полiтичне становления Нiмеччини в 1815-1847 рр.

Answer 1

Німеччина після Віденського конгресу залишалася політично роздробленою країною. Створений за його рішеннями Німецький союз існував лише на папері, позаяк не мав єдиного уряду, спільного законодавства та збройних сил.

У більшості німецьких держав запанувала реакція, відновлювалися феодальні повинності селян. У Пруссії король так і не виконав своєї обіцянки дарувати конституцію. Прийняті раніше конституції у багатьох німецьких державах були скасовані.Період 1815-1847 рр. став у Німеччині часом становлення сил, які виступали за подолання політичної роздробленості країни. Мрія про єдину державу, в якій будуть забезпечені невід'ємні права людини і громадянина стає визначальною для німецького націоналістичного руху.

Внаслідок переслідувань і репресій багатьом німецьким патріотам довелося залишити свої держави. 1834 р. у Швейцарії виникло таємне товариство "Молода Німеччина". Його метою була боротьба за об'єднання Німеччини, створення республіки, запровадження конституційного ладу з гарантіями основних політичних прав громадян.

Answer 2

Після Наполеоновських війн, Європейський конгрес, який проходив у Відні в 1814-1815 роках, вирішив реструктурувати політичну карту Європи після занепаду Наполеонової імперії. Це мало великий вплив на політичне становище Німеччини.

Головним результатом Конгресу було створення Німецького союзу (Deutscher Bund), який був конфедерацією 39 незалежних німецьких держав. Найбільшими з них були Австрійська імперія та Пруссія, які мали домінувати в межах союзу. Однак Німецький союз не був централізованою національною державою, а складався з дуже різноманітних територій з різним статусом та правами.

Впродовж наступних десятиліть після Конгресу регіон пройшов через період політичної і соціальної нестабільності, яка відображалась у політичному становищі Німеччини:

1. Обмеження прогресивних реформ: Наприкінці 1810-х і на початку 1820-х років, після революційних подій у Франції та інших країнах, багато реформаторів в Німеччині вимагали політичних і соціальних змін. Однак консервативні елементи, такі як монархи, аристократія та церква, стояли на шляху реформ і утримували більшість земель від впровадження прогресивних змін.

2. Карбованці та лібералізм: Незважаючи на опір, деякі німецькі інтелектуали та політики висували ідеї національної єдності та конституційної монархії. Один із таких прикладів - ліберальна революція 1848-1849 років, коли в багатьох німецьких державах були проведені реформи, спрямовані на створення конституцій та більш демократичного правління.

3. Збереження монархічної системи: Велика частина Німеччини залишалась під контролем абсолютних монархій, які прагнули зберегти свою владу та придушити будь-які спроби національної єдності або демократичних змін.

4. Націоналістичні рухи: Протягом цього періоду активізувалися націоналістичні рухи, які прагнули об'єднати німецькі землі в одну національну державу. Такі рухи підтримували ідею створення сильної, об'єднаної Німеччини, що нарешті здійснилася в 1871 році під проводом Канцлера Отто фон Бісмарка.

Цей період в історії Німеччини був складним, але важливим етапом у формуванні сучасної держави. Він поклав основи для подальших подій, які призвели до створення Німецької імперії в 1871 році.