Question

Політичний портрет Івана Франка

Answer 1

Ответ:1888 р. Франко деякий час працював у часописі «Правда». Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. 1890 р. за підтримки М. Драгоманова Франко стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготувавши для неї програму, та разом з М. Павликом видає півмісячник «Народ» (1890—1895 ). У 1895, 1897 і 1898 рр. Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту й галицького сейму, але — через виборчі маніпуляції адміністрації і провокації ідеологічних та політичних супротивників — без успіху. 1899 р. в Радикальній Партії зайшла криза, і Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію, з якою співпрацював до 1904 р., а відтак покинув активну участь у політичному житті. На громадсько-політичному відтинку Франко довгі роки співпрацював з М. Драгомановим, цінуючи в ньому «європейського політика». Згодом Франко розійшовся з Драгомановим у поглядах на соціалізм і в питанні національної самостійності, закидаючи йому пов'язання долі України з Росією («Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова», 1906 р.).

Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» — так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905)Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…».

Объяснение:

Answer 2

Іван Франко (1856-1916) був видатним українським письменником, поетом, громадським діячем і політичним діячем. Він є одним із найвизначніших діячів українського національного відродження в кінці 19-го і на початку 20-го століття. Однак, його політичні позиції та зміни у поглядах складали багатогранний портрет.

1. Націоналізм і патріотизм: Франко був глибоко занурений в український патріотизм і націоналізм. Він прагнув зміцнити національну самосвідомість та виховувати українців у гідних громадянських та моральних цінностях. Франко сприяв розвитку української мови та культури, виступав за визнання прав України на самовизначення та утвердження її культурної і політичної ідентичності.

2. Соціалізм і соціальна справедливість: Протягом свого життя Іван Франко переживав зміни в своїх поглядах, від схильності до радикальних ідей до взаєморозуміння з ідеями соціалізму та соціальної справедливості. У своїх творах і політичних публікаціях він часто критикував соціальні нерівності, зневажав експлуатацію трудящих і ставив питання про потребу утвердження справедливого суспільства.

3. Патріархальні цінності та національна гідність: У своїх творах Франко часто засуджував соціальне лицемірство, зокрема колоніальний статус України в складі імперії, і підкреслював важливість національної гідності. Він пропагував патріархальні цінності, зв'язок із землею, любов до рідної мови та культури.

4. Політична діяльність: Франко брав активну участь у політичному житті. Він був членом різних громадських організацій, політичних партій та видавничих спілок, таких як Руське народне слово і Галицько-руська радикальна партія. Його політична діяльність була спрямована на здобуття політичних прав для українців, визнання української мови, культурних і національних прав.

5. Культурна спадщина: Іван Франко залишив значний внесок у українську літературу, філософію, історію та політику. Він написав багато поетичних творів, прозових творів, літературних статей, досліджень і перекладів. Його твори продовжують надихати та формувати свідомість українців і всього світу.

Загалом, Іван Франко був яскравою постаттю в історії України, який об'єднав у собі літератора, громадського діяча та політика. Він присвятив своє життя боротьбі за національну гідність, соціальну справедливість та розвиток української культури.