Question

Охарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики в Польщі 16-17 ст. 50 балов СРОЧНО (8клас)

Answer 1

Это прям полный ответ, можно сократить)

Зовнішня політика. Річ Посполита в результаті Лівонської війни захопила частину Лівонії. На початку XVII ст. скориставшись скрутним становищем Московської держави, Польща здійснила інтервенцію і відібрала у Москви Смоленськ та Чернігово-Сіверську землю. Для війн були потрібні війська. В Речі Посполитій шляхта складала 8-10 % населення (седньоєвропейський показник - 1-3 %). Подібна ситуація була і в Іспанії. Польща ж обирає свій напрямок конкісти – починає експансію на Схід. Ця політика привела до зіткнення з Туреччиною. Велика Порта також хотіла захопити території у Східній Європі. У XVII ст. відбулось три польсько-турецьких війни: 1620 - 1621 (Хотинська війна), 1672 - 1676 (перехід Поділля під владу Туреччини, правління Дорошенка), 1683 - 1699 (розгром турок під Віднем, повернення Поділля та Правобережної України).

У 1648 р. вибухнула Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького. Пошуки союзника привели Б. Хмельницького до угоди з московським царем. З цього моменту боротьба поляків з українським народом у межах Речі Посполитої перетворилася на зовнішню війну з Московською державою.

Скориставшись скрутними для Речі Посполитої обставинами, Швеція обрушила на неї справжню навалу. її недаремно назвали «шведським потопом»: майже всі польські землі опинилися в руках загарбників. Проти ворога піднявся народ. У запеклій боротьбі він очистив свою країну від шведських окупантів. Але спокій виявився недовгим. Знову почалася затяжна війна з Росією, яка продовжувалася до 1667 р., коли було укладено договір про Андрусівське перемир'я. За його умовами Річ Посполита повернула царю Смоленськ і Сіверські землі. Україну було поділено по Дніпру на дві частини: Лівобережжя залишилось у складі Росії, а Правобережжя, окрім Києва, знову перейшло під владу Речі Посполитої. В історії Речі Посполитої почалась епоха потрясінь і занепаду, яка тривала до середини XVIII ст.

Answer 2

Зовнішня політика Польщі в 16-17 століттях була складною і змінливою через важкі історичні події, такі як роздробленість країни і конфлікти з сусідніми державами. Основні напрямки зовнішньої політики Польщі можна охарактеризувати наступним чином:

1. Захист власної незалежності: Оскільки Польща перебувала в складних геополітичних умовах, її основним завданням було збереження незалежності. Для досягнення цієї мети польські володарі та державні діячі шукали союзи з іншими країнами, зокрема з Швецією та Османською імперією.

2. Боротьба з внутрішніми загрозами: Роздробленість Польщі призводила до постійних внутрішніх конфліктів і загроз стабільності. Часто зовнішні держави використовували ці конфлікти для підміни на троні польських монархів або зміни геополітичних обставин.

3. Війни і територіальні розширення: Польща часто ведла війни з сусідніми державами, зокрема з Московією, Швецією, Туреччиною та Османською імперією. Одним з основних цілей було збільшення свого територіального володіння і впливу на регіоні.

4. Релігійна толерантність: На відміну від багатьох інших країн Європи, Польща проявляла відносно високий рівень релігійної толерантності. Існуючі закони та договори забезпечували певний рівень свободи для різних релігійних спільнот.

5. Партнерство з Литвою: В 1386 році було укладено Кревську унію, яка об'єднала Королівство Польщі та Велике князівство Литовське під єдиним королем. Це створило могутній великої сили партнерство на Сході Європи, що існувало до 1795 року.

6. Рівновага між сусідами: Зовнішня політика Польщі спрямовувалась на збереження балансу між сусідніми великими державами, такими як Росія, Османська імперія, Австрійська імперія та Швеція, щоб уникнути утрати незалежності або анексії територій.

Ці напрямки зовнішньої політики Польщі змінювалися залежно від історичних умов та приймали різні форми впродовж 16-17 століть.