Question

Зовнішня і внутрішня політика Пилипа Орлика

Answer 1

Ответ:

Пилип Орлик - найближчий соратник гетьмана Мазепи - був генеральним писарем Гетьманщини. Українські козаки, що опинилися на еміграції (у Молдавському князівстві), обрали Орлика гетьманом України (1710-1742рр.), однак цей титул був достатньо символічним, оскільки з 1709 р. Орлик знаходився за межами України.

При виборах гетьмана між майбутнім гетьманом і козаками було укладено угоду «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», згодом названі Конституцією Пилипа Ор­лика. Вони не були втілені в життя, але увійшли в історію як перша у Європі конституція демократичного суспільства й за­лишили глибокий слід у свідомості багатьох українців. У цьому акті проголошувалося, що Україна обох сторін Дніпра “...має бути на всі часи вільною від чужого панування”. Окремі статті обме­жували владу гетьмана: державні справи гетьман мав вирішува­ти спільно з генеральною радою, до якої, крім генеральної стар­шини й полковників, мали входити виборні депутати від полків. Вирішення судових справ проти старшини передавалося гене­ральному судові. Планувалося чітко розмежувати державний скарб і особисті фінанси гетьмана.

На гетьмана покладався обов'язок захищати козаків і поспо­литих від надмірних утисків, забезпечувати козаць­ких вдів і сиріт. Старшині заборонялося використовувати коза­ків і селян на власні потреби, відбирати у них ґрунти та інше майно. Окремо обумовлювалися права української автокефаль­ної православної церкви, підпорядкованої константинопольсько­му патріарху. У Конституції Орлика відчутні лібераль­ні, демократичні тенденції. Запровадження постійних генераль­них рад з широким представництвом свідчило, що засади парла­ментаризму зародилися в середовищі українських політиків уже на початку ХVIIІ ст.

П.Орлик та його соратники, спираючись на військову силу коза­ків-емігрантів, розгорнули активну дипломатичну діяльність, укла­ли нові договори з Карлом ХІІ, кримським ханом і турецьким султаном, спрямовані на визволення України від московського панування. Гетьман використовував найменшу нагоду, щоб пору­шити українське питання перед провідними європейськими державами і урядами, домогтися визволення України.

Объяснение:

Answer 2

Пилип Орлик, також відомий як Пилип IІ Кошовий Орлик, був гетьманом Запорізької Січі та автором першої української конституції, яка отримала назву "Пакт і перевірена унія". Він був гетьманом з 23 квітня 1710 року до 11 липня 1710 року. Його правління і політична діяльність мали як внутрішні, так і зовнішні аспекти.

Зовнішня політика Пилипа Орлика:

1. Козацько-турецькі війни: У той час гетьмани Запорізької Січі стикалися з турецькою окупацією в окремих територіях України, і відбувалися військові конфлікти з Османською імперією. Орлик намагався протистояти турецьким вторгненням і взаємодіяв з іншими державами для підтримки українського козацтва.

2. Політика взаємодії з Росією: Пилип Орлик намагався встановити відносини з Російською імперією для отримання підтримки в боротьбі проти турецької окупації та збереження незалежності українського козацтва. Він випробовував різні способи співпраці з Росією, проте його спроби були неуспішними, і це привело до послаблення впливу гетьмана на події в Україні.

Внутрішня політика Пилипа Орлика:

1. Конституція "Пакт і перевірена унія": Одним з найважливіших досягнень Пилипа Орлика була його спроба створити першу українську конституцію. "Пакт і перевірена унія" була прийнята на Чигиринському з'їзді в 1710 році. Вона забезпечувала соціальні, політичні та правові права козацького народу та намагалася утвердити принцип влади, що базувався на засадах демократії.

2. Реформи та культурний розвиток: Пилип Орлик звертав увагу на розвиток культури та освіти в Запорізькій Січі. Він сприяв виданню документів та літератури на українській мові, що сприяло розвитку національної свідомості українського народу.

Зазначимо, що правління Пилипа Орлика було досить коротким, і внаслідок політичних та зовнішніх труднощів гетьмана зміг протистояти наполегливим внутрішнім та зовнішнім викликам, що призвело до його зміни на посаді гетьмана Запорізької Січі.