Question

Які факти свідчили про те, що Японія готувалася розпочати масштабну війну у регіоні? Какие факты свидетельствовали о том, что Япония готовилась начать масштабную войну в регионе? Помогите , пожалуйста, очень надо.

Answer 1

Відповідь:

Милитаристские тенденции в японской политике первой половины XX века проявились уже в 1910 году, когда Япония аннексировала Корею[1]. Шовинистическая идеология японского милитаризма оформилась в период между 1920 (начало мирового кризиса и экономического спада, спровоцировавшего нарастание тоталитаризма) и 1927 годами[1].

25 декабря 1926 года японский императорский трон унаследовал 25-летний Сёва (Хирохито). Первые двадцать лет его правления (1926—1945) прошли под знаком растущей военной мощи страны. С 1932 года, когда был убит очередной премьер-министр, Инукаи Цуёси, японские военные, обладавшие правом вето при формировании кабинета министров, практически полностью контролировали всю политическую жизнь Японии, что привело к развязыванию Японо-китайской войны (1937—1945), а затем и к вступлению Японии во Вторую мировую войну.

Внешняя политика Японии в этот период характеризуется как пара-фашистская[2] или милитаристская[3][4].

Основной внешнеполитической целью Японии было расширение зоны влияния в Восточной Азии. В условиях гражданской войны в Китае, активного советского проникновения в Синьцзян, Монголию и Северную Маньчжурию, советско-китайского конфликта и англо-американского соперничества Япония сделала ставку на военно-политическое решение дальневосточных проблем. Использование межимпериалистических противоречий в регионе, антибольшевистская и антиколониальная пропаганда, обретение союзников в Европе (нацистская Германия и фашистская Италия) позволили Японии проводить экспансионистский курс и при этом на первых порах сохранять приемлемые отношения с прочими участниками борьбы за влияние в регионе[5].

Используя разобщённость СССР и Запада и соперничество великих держав на Дальнем Востоке, Япония начала насильственную ревизию Версальско-Вашингтонской системы международных отношений. Оказавшись перед выбором направления дальнейшей экспансии, Япония, однако, решила не доводить дело до войны с СССР и вести осторожную политику в Китае, пытаясь расширить зону своего влияния мирными средствами и создать в Маньчжурии военно-экономическую базу для будущего[5].

Летом 1937 года, учитывая занятость Великобритании и Франции испанскими событиями, сотрудничество с Германией и Италией и не опасаясь вмешательства США, Япония решилась перейти к активным действиям на континенте. 7 июля 1937 года Япония начала войну в Китае. Поскольку великие державы в условиях начавшегося кризиса старались не портить отношений с Японией, поглощавшей значительную часть их экспорта, конференция стран — участниц «Договора девяти держав», состоявшейся в ноябре 1937 года, в силу общего нежелания вмешиваться в японо-китайский конфликт закончилась безрезультатно, обозначив крах Вашингтонской системы[5].

3 ноября 1938 года Япония заявила о планах создания «Великой Восточной Азии».

Answer 2

Історичні факти, що свідчили про те, що Японія готувалася розпочати масштабну війну в регіоні, можуть бути пов'язані зі збройними конфліктами та інцидентами, що відбувалися у минулому. Ось деякі із них:

1. Друга китайсько-японська війна (1937-1945): Цей конфлікт був великим військовим протистоянням між Японією та Китаєм. Японська агресія в Китаї почалася в 1937 році та призвела до розширення військових операцій у регіоні.

2. Японська агресія в Тихому океані (1941-1945): Перепис воєнних дій у Тихому океані, таких як напад на Перл-Харбор у 1941 році, свідчить про намір Японії розширити свою владу і вплив у регіоні.

3. Окупація територій: Японія здійснила військові окупації різних територій у Південно-Східній Азії, таких як Корея, Тайвань, Манчжурія, Філіппіни та інші, що свідчить про її агресивну експансію.

4. Провокаційні дії: Японія вживала провокаційні дії проти сусідніх держав, що призвело до напруженості у регіоні. Наприклад, інцидент з маньчжурськими залізницями в 1931 році (також відомий як Інцидент Мукдена) був використаний як привід для окупації Манчжурії Японією.

5. Військові зброї та збройні сили: Розширення військових сил та збройних потужностей Японії було спрямовано на підвищення її бойової готовності та підкреслення агресивних намірів.

Зазначимо, що історичні події можуть бути різносприйняті залежно від культурного, історичного та політичного контексту. Для отримання більш конкретних інформацій варто звертатися до джерел історичної літератури та досліджень.