Question

Зовнішня та внутрішня політика гетьмана Скоропадського.​

Answer 1

Ответ:

Гетьман сформував новий уряд – Раду міністрів – з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб; міністром закордонних справ – Д. Дорошенко; міністром освіти – М. Василенко. Інші міністри були членами російських партій, в основному-партії кадетів. – Був налагоджений дієздатний адміністративний апарат (почали діяти старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція тощо). Однак зміцнення цього апарату русифікованими представниками старого чиновництва являли погрозу Українській державі. – У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів. – Відповідно до головного пріоритету – земельного питання – у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/zovnishnya-i-vnutrishnya-politika-skoropadskogo/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Answer 2

Гетьман Павло Скоропадський був главою Української Держави, яка існувала протягом короткого періоду у 1918-1919 роках. Його зовнішня та внутрішня політика мають деякі особливості.

Зовнішня політика гетьмана Скоропадського характеризувалася намаганням встановити дипломатичні зв'язки з іншими країнами та отримати міжнародне визнання для Української Держави. Гетьман намагався залучити підтримку від Центральних Держав (Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії тощо), а також сподівався на підтримку союзників України у Першій світовій війні, зокрема, Великої Британії та Франції. Однак зусилля гетьмана не призвели до отримання повноцінної міжнародної підтримки.

Внутрішня політика гетьмана Скоропадського була спрямована на відновлення авторитарного управління в Українській Державі. Він встановив диктаторський режим, розпустив Верховну Раду та інші демократичні органи влади, скасував проголошену раніше унітарну форму влади та відновив владу гетьмана. Він також встановив обов'язковий воєнний стан та цензуру, що обмежували громадянські свободи та права.

Скоропадський намагався зміцнити економіку та армію Української Держави, проводив реформи у сфері фінансів, промисловості та освіти. Він також намагався залучити підтримку від земельних власників та бізнесменів, зокрема, створивши Державний банк Української Держави.

Однак політика гетьмана Скоропадського викликала опозицію та незадоволення серед різних політичних груп в Україні, включаючи соціалістів, націоналістів та ліві соціал-демократичні партії. Його режим зазнав критики за авторитарні методи правління та недостатню підтримку з боку населення.

У результаті спалахнувших суспільних протестів і тиску з боку різних сил, гетьман Павло Скоропадський був змушений піти у відставку у грудні 1918 року, і Українська Держава припинила своє існування.