Question

Внутрішня і зовнішня політика скоропадського

Answer 1

Ответ:

Зовнішня і внутрішня політика Скоропадського

Внутрішня політика П. Скоропадського

– Гетьман сформував новий уряд – Раду міністрів – з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб; міністром закордонних справ – Д. Дорошенко; міністром освіти – М. Василенко. Інші міністри були членами російських партій, в основному-партії кадетів.

– Був налагоджений дієздатний адміністративний апарат (почали діяти старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція тощо). Однак зміцнення цього апарату русифікованими представниками старого чиновництва являли погрозу Українській державі.

– У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів.

– Відповідно до головного пріоритету – земельного питання – у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння.

– Гетьманом Павлом Скоропадським була здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. осіб. Гетьман прагнув також відродити козацтво в Україні.

– В Український державі була реформована банківська мережа, прийнятий збалансований державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи.

При гетьманаті були обмежені демократичні права і свободи. Проводилася політика переслідувань більшовиків, представників інших лівих партій, :і також анархістів. Під жорстку цензуру потрапили газети, заборонялося проведення зборів, мітингів, маніфестацій.

Зовнішня політика П. Скоропадського

У зовнішньополітичній діяльності гетьмана були значні обмеження. Союзництво з державами Четвертного союзу стримувало його відносини з країнами Антанти. Незважаючи на це, йому вдалося встановити дипломатичні відносини із Швейцарією, Фінляндією, Польщею та Росією.

У міждержавних відносинах основною турботою гетьмана було повернення всіх територій етнічного розселення українців. Так, до Української держави було приєднано Гомельський, Путивльський, Римський, Суджанівський, Гайворонський, Бєлгородський, Корочанський, Валуйський, РІчицький, Пінський, Мозирський повіти, Холмщину, Підляшшя, 12 повітів Берестейщини, місто Маріуполь. Крим увійшов на правах автономії.

Answer 2

Скоропадський був визнаний гетьманом України під час кризи в Українській Народній Республіці в 1918 році. Його короткий правління, що тривало всього лише декілька місяців, від 29 квітня до 14 грудня 1918 року, було важливим періодом в історії України, і його внутрішня та зовнішня політика мають свої особливості:

1. Внутрішня політика:

   • Авторитарний режим: Скоропадський встановив авторитарний режим у країні, розпускаючи Всеукраїнський конгрес та вводячи цензуру і обмеження свободи слова.
   • Зміни в армії: Він намагався створити професійну армію і реформувати армійські структури.
   • Реформи: Скоропадський проводив низку реформ у господарстві і культурі, але вони були дуже обмеженими через короткий термін його правління.

2. Зовнішня політика:

   • Більшовицька загроза: На момент приходу до влади Скоропадського Україна знаходилася в складному геополітичному становищі, оскільки на її територію навалили більшовицькі та війська Центральних держав під командуванням Генерального фельдмаршала Пауля фон Гінденбурга. Скоропадський намагався домовитися із цими силами та забезпечити стабільність в країні.
   • Боротьба за владу: Скоропадський не мав широкої підтримки в українському суспільстві, і його правління зіткнулося з опозицією різних політичних сил, включаючи більшовиків і українських націоналістів.

Слід відзначити, що режим Скоропадського був дуже короткотривалим, і в грудні 1918 року він був визнаний неконституційним і позбавлений влади. Після цього Україна відправилася в нову фазу своєї історії з визнанням ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки) на заході та утворенням УНР (Української Народної Республіки) на центральній та східній території України.